Користування земельною ділянкою є одним із основних правових титулів, на якому земельна ділянка може належати суб’єктам земельних правовідносин. Відповідне право гарантується державою. Суб’єкт користування не може бути позбавлений даного права без порушення законодавства або наявності підстав припинення такого права. Для дотримання засад законності та гарантування прав на землю, передбачених Конституцією України, законодавець передбачив особливий порядок примусового припинення права землекористування. Хоча Земельний кодекс України (надалі –ЗКУ) містить певні статті, що відповідно до назви мають врегульовувати дане питання, єдиного порядку примусового припинення права користування земельною ділянкою даний нормативно-правовий акт не закріплює, що зумовлює актуальність даної проблеми. Вивченню питань примусового припинення землекористування свої роботи присвячували наступні вчені: А.М. Мірошніченко, Р.І. Марусенко, Н. Барабаш, А. Фелів, А. Столярська, Є. Мічурин та інші, але жодним не було зроблено спроб аналізу саме стадій припинення. Метою цього дослідження є аналіз законодавства України, що регулює порядок примусового припинення права користування земельними ділянками та виокремлення певних стадій цього процесу. Відповідно до п.9 роз’яснень Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N 7 викуп земельних ділянок для суспільних потреб і примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності проводиться відповідно до Закону України від 17 листопада 2009 р. № 1559-VІ «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» у порядку, передбаченому відповідними процесуальними кодексами [1]. Проаналізувавши статі Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» [2] можна виділити наступні стадії примусового вилучення земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності: Перша стадія – прийняття рішення про викуп земельної ділянки. Суть даної стадії докладно розкрито у статті 10 відповідного закону,відповідно до якої ініціатива щодо викупу земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб може належати лише органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування, спеціальним адміністраціям щодо управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду, особам, які отримали спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами, і підприємствам, які здійснюють будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію, експлуатацію об'єктів транспортної та енергетичної інфраструктури, захисних гідротехнічних споруд і які погодили місце розташування таких об'єктів у випадках та в порядку, визначених статтею 151 ЗКУ. За наслідками розгляду пропозицій зазначених суб'єктів відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня надходження такої пропозиції приймає рішення про викуп земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб. Другою стадією примусового припинення права користування земельною ділянкою є проведення переговорів щодо умов викупу земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб. Дана стадія детально врегульована положеннями статті 11 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності». Третя стадія примусового припинення права користування земельною ділянкою полягає у звернені органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, у разі недосягнення згоди з власником земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо їх викупу для суспільних потреб до адміністративного суду із позовом про примусове відчуження зазначених об'єктів. Дана стадія врегульована положеннями статті 16 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» процесуальними нормами, що закріплено Кодексом Адміністративного судочинства України. Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, у разі недосягнення згоди з власником земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо їх викупу для суспільних потреб звертається до адміністративного суду із позовом про примусове відчуження зазначених об'єктів. Вимога про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, підлягає задоволенню, у разі якщо позивач доведе, що будівництво, капітальний ремонт, реконструкція об'єктів, під розміщення яких відчужується відповідне майно, є неможливим без припинення права власності на таке майно попереднього власника. У разі задоволення позовних вимог рішенням суду визначається викупна ціна та порядок її виплати, а також перелік та порядок надання майна замість відчуженого. Одночасно із задоволенням позовних вимог щодо примусового відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності суд може задовольнити вимоги щодо знесення житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, розміщених на земельній ділянці, що підлягають примусовому відчуженню. Рішення суду про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, разом із документами, що підтверджують попередню та повну сплату колишньому власнику викупної ціни або державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, надане замість відчуженого, є підставою для державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначені об'єкти. Попереднє повне відшкодування вартості земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у грошовій формі здійснюється шляхом внесення органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, коштів на депозит нотаріальної контори в порядку, встановленому законом, за місцем розташування земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, або перерахування коштів на зазначений власником цих об'єктів банківський рахунок Четвертою стадію примусового припинення права користування земельною ділянкою є саме припинення права землекористування у зв'язку з примусовим відчуженням земельної ділянки. Згідно з положеннями статті 17 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» примусове припинення права користування земельною ділянкою здійснюється відповідно до закону. Таким чином на сьогоднішній день існує реально діючий механізм примусового припинення права користування земельною ділянкою, а саме механізм примусового припинення права землекористування з мотивів суспільної необхідності. Хоча ЗКУ містить певні статті, що відповідно до назви мають врегульовувати дане питання, зокрема статтю 149 «Порядок вилучення земельних ділянок»[3], єдиний порядок примусового припинення права користування земельною встановлено Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності». Проаналізувавши положення даного нормативно-правового акту вважаємо можливим виділити наступні стадії примусового припинення права користування земельною ділянкою з мотивів суспільної необхідності: прийняття рішення про викуп земельної ділянки; проведення переговорів щодо умов викупу земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб; звернення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, у разі недосягнення згоди з власником земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо їх викупу для суспільних потреб до адміністративного суду із позовом про примусове відчуження зазначених об'єктів; саме припинення права землекористування у зв'язку з примусовим відчуженням земельної ділянки.
Література: 1. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N 7 Вісник верховного суду України, 2004, №6 2. Закону України від 17 листопада 2009 р. № 1559-VІ «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» // Голос України, 2009, №238 від 15.12.2009 3. Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради України, 2002, N 3-4 (25.01.2002), ст. 27
e-mail: Korran@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
