|
|
|
Наша кнопка |
|
|
|
КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕЯКИХ СПОСОБІВ ВИКРАДЕННЯ ЕЛЕКТРИЧНОЇ ЕНЕРГІЇ |
|
23.04.2011 17:49 |
Автор: Довбня Катерина Євгенівна, студентка економіко-правовий факультету Одеського національного університету імені І. І. Мечнікова
|
[Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право] |
Захист права власності за допомогою засобів кримінально-правового примусу є достатньо розвинутим інститутом норм кримінального права. Він покликаний захищати право власності будь-яких осіб, як фізичних, так і юридичних, незалежно від їх правового статусу. Проте, на сьогоднішній день, є достатньо підстав відзначати, що в нормах Кримінально кодексу України (надалі – КК України) міститься положення, які захищають право власності окремого (спеціального) суб’єкту захисту. До кола цих положень, на нашу думку, можна віднести правові регламентації кримінальної відповідальності за викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання [1, ст. 1881]. Не розмежовуючи ступінь значущості злочинного використання зазначених видів енергії, хотілося би зосередитися саме на дослідженні питань, пов’язаних із викраденням електричної енергії. Як відомо, об’єкти електроенергетики можуть перебувати у різних формах власності [2, ст. 6 ч. 1], серед яких державна власність охоплює лише ті об’єкти електроенергетики, які забезпечують цілісність об’єднаної енергетичної системи України та централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління [2, ст. 6 ч. 1]. Всі інші об’єкти електроенергетики можуть перебувати як в комунальній, так і у формі приватної власності, власники яких реалізують свої права в різних правових режимах. Діяльність таких енергетичних суб’єктів господарювання, як правило, здійснюється шляхом створення енергопостачальних компаній у формі акціонерних товариств і підлягає ліцензуванню залежно від обраного виду діяльності [2, ст. 13], як то виробництва, постачання електричної енергії тощо. Слід зазначити, що електрична енергія – це товар, і саме цей товар законодавець виокремлює з-поміж інших предметів злочинного посягання, захищаючи право власності виробників та постачальників цього товару нормами КК України. Отже, розглядаючи електричну енергію з погляду криміналістичної характеристики предмету злочинного зазіхання, слід зосередитися на розгляді можливих способів викрадення електричної енергії. З поміж великого переліку способів та видів викрадення електричної енергії, в цілях криміналістичної характеристики, доцільно розглянути класифікацію за такими способами викрадення: розрахункові способи; шляхом порушення схеми вимірювального комплексу; шляхом несанкціонованого підключення до магістралей живлення і введенням в споруду; шляхом використання безоблікових прихованих проводок; шляхом механічного впливу на рахунковий механізм приборів обліку та інші [3, 50]. З огляду на це способи викрадення електроенергії можливо поділити на дві групи: розрахункові та технологічні Серед розрахункових способів викрадення можна виділити наступні. По-перше, зниження фактичного витрачання електроенергії. Такий спосіб вчинення викрадення електроенергії має місце, наприклад, при визначені потужності, використованої абонентом активної енергії, згідно лічильника, коли замір навантаження здійснюється з допомогою секундоміра. Число подібних обертів відраховуються в залежності від виду лічильника. Так, у індукційного лічильника – при кожному проходженні значення на диску лічильника; у електронного лічильника – по частоті мерехтіння світлодіодного індикатору. Типовими слідами застосування цього способу є наявність суперечливих даних в облікових документах, або втрата облікових даних одержаних під час перевірок, а в деяких випадках невідповідність порогу чутливості лічильників, порушення позначень, які зазначені у відповідності до цих стандартів. Ці сліди відображаються виправленнями в документах. Перевірка може встановити, що фактичний розрахунок електроенергії з обліком розрахункових коефіцієнтів значно відрізняється від різниці показань лічильників (наприклад, de facto спожито 10 кВт, de jure – 1 кВт). По-друге, зниження рахункових втрат активної потужності в абонентських трансформаторах. Типові сліди можна виявити на трансформаторах, де виявляється знижене максимальне навантаження трансформатора або погрузочні втрати годин роботи трансформаторів. Даний спосіб можна вчинити зломом лічильника з метою проникнення у трансформатор. Також важливо, що при підвищенні втрат активної потужності через її нераціональну компенсацію підвішується ток. По-третє, використання обмежуваного розрахункового механізму лічильників. Велика кількість прямоточних лічильників електричної енергії мають обмежуване число розрядів, які не перевищують чотирьох. З огляду на експлуатацію такого роду лічильників при навантажені, наприклад, 4,5 кВт, його вистачає всього на 3 місяці. Такий обсяг навантажень вважається достатньо реальним для побутових і дрібно-моторних споживачів електричної енергії, у яких вона використовується, наприклад, з метою опалення приміщень чи житла. В результаті спливу часу облік використаної енергії починається з виходу нульового циклу рахункового механізму, а спожита електроенергія за попередній період залишається не врахованою. Типові сліди можуть бути виявлені у документації, до якої вони внесені шляхом підлогу як матеріального (внесення змін до справжнього документа, наприклад, заміни аркушів), так і інтелектуального (помилка за змістом, але вірність по формі). Серед технологічних способів викрадення можна виділити такі. По-перше, підключення навантаження до безоблікового споживання електромереж. Споживаючі (магістральні), стверджувальні (розподіляючи) електромережі поділені межею балансової приналежності, являють собою лінію розподілу об’єктів електросвітлового господарства між власниками за принципом власності чи іншого виду володіння на законній підставі. Межа балансової приналежності і експлуатаційної відповідальності між споживачем електроенергії та енергопостачальною організацією встановлюється актом розподілу балансової приналежності і експлуатаційної відповідальності, яка є додатком до договору енергопостачання. Рахункові лічильники енергії у відповідності вимогам правил облаштування електроустановок, повинні встановлюватись на межі розподілу мережі в точках балансового розподілу споживачів з енергопостачальною організацією. Точка приєднання до електричної мережі представляє собою місце фізичного з’єднання енергозастосованого приладу (енергетичної установки) споживача послуг з електричною мережею. На практиці зустрічаються випадки, коли в замаскованих під стелею приміщеннях наявні такі пайки або скрутки, які виконані з метою викрадення електроенергії. Типові сліди як правило виявляються в електропроводі вимірюваних лічильників де допускаються спайки і скрутки, як було зазначено вище у вигляді жимів. Дані сліди відносяться до слідів тиску, які утворюються від жиму знаряддя злому на поверхні перешкоди. По-друге, зміна схем первісної і сторічної комутації приладів обліку. Викрадення електроенергії в розподільчих мережах можливо з порушенням схеми обліку електроенергії і (або) навіть не торкаючись схеми обліку і самого лічильнику. При порушенні схеми обліку з проникненням під кришку колодки зажимів (з розкриттям цієї кришки) мають місце найбільш примітивні способи викрадення електроенергії, виконані у деяких випадках не спеціалістами – електриками, а некваліфікованими майстрами. Типові сліди знаходяться на перемичках між кінцем, що входить в лічильник, і кінцем, що відходить від лічильника. В цьому випадку струмкова обмотка лічильника виявляється зашунтированою, струм стає рівним нулю, і диск лічильника зупиняється. Сліди можуть бути виявлені на ланцюгу напруги, що призупиняє оберт диска. Можлива реалізація даного способу через злом (повне або часткове порушення цілісності лічильника), та маскуванням виробу, про що свідчитимуть поверхневі та об’ємні сліди, які часто залишаються, якщо шунтируючий провід не дуже добре схован. По-третє, зовнішні дії на лічильний механізм електролічильника. Існує ряд способів викрадення електроенергії зі зміною схем комутації лічильників електричної енергії. Таке викрадення може мати місце через зовнішню механічну дію на прилад, шляхом впливу електромагнітних полів на його рахунковий механізм. Найбільш простим і достатньо ефективним засобом викрадення електроенергії шляхом механічної дії (особливо для однофазного лічильника) є кріплення лічильника до панелі, що не представляє складнощів, оскільки верхнє кріплення лічильника (гвинт), має відкритий доступ та знаходиться зовні кришки клемної коробки. Достатньо простим у виконанні, вважається також механічна зупинка диску лічильника фотоплівкою, просунутою у щілину вікна лічильника до упору в його диск. Для цього вдавлюють скло у віконці корпусу лічильника. Типові сліди – ковзання (тертя) з’являються, коли знаряддя злому діють під кутом до поверхні перешкоди. Електролічильник разом з щитком на якому він кріпиться нахиляється відносно землі на кут до 90 градусів. В такому положенні його диск перестає обертатися незалежно від навантаження підключеного до нього. Диск перестає обертатися вже при 40 – 60 градусів нахилу. Таким чином, наведений аналіз різноманітних способів викрадення електричної енергії і характеристика типових слідів, що вказують на вчинення злочину тим чи іншим способом, у своїй сукупності потребують подальшого наукового дослідження і повинні створювати передумови для розробки окремої видової методики розслідування злочинів, пов’язаних із викраденням електричної енергії.
Література: 1. Кримінальний кодекс України: Схвалений Верховною Радою України 05. 04. 2001 р. № 2341 – 03 // ВВР. – 2001. – № 25 – 26. – Ст. 131. 2. Закон України «Про електроенергетику» від 16. 10. 1997 р. № 575 / 97 // ВВР. – 1998. – № 1. – Ст. 1. 3. Красник В. В. 101 способ хищения электроэнергии. – М.: Изд – во НЦ ЭНАС, 2005. – 12 с. 4. Кримінально-процесуальний кодекс України. – Затверджений Законом від 28. 12. 1960 р. № 1000-05 // ВВР. – 1961. – № 2. – Ст. 15. 5. Аверьянов Т. В., Белкин Р. С. Коркунов Ю. Г. Россинская Е. Р. Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред. заслуженого деятеля науки РФ, проф.. Р.С. Белкина. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Норма, 2004. – 992 c.
e-mail: dokument@i.ua |
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
© 2006-2024 Всі права застережені |
При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове! |
|
|
|
|
Голосування |
|
|
|