ЗАХИСТ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ЯК ОДИН ІЗ ОСНОВНИХ НАПРЯМІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
04.10.2011 21:16
Автор: Рудник Тетяна Вікторівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри комерційного права Київського національного торговельно-економічного університету
[Право интелектуальной собственности и его защита. Информационное право]
Найбільшим пріоритетом в соціально-економічному розвитку суспільства і держави в сучасних умовах стає творча, інтелектуальна діяльність, результати якої потребують належної правової охорони та захисту. Захист права інтелектуальної власності є одним із основних напрямів державної політики з питань національної безпеки України, що визначається в Законі України «Про основи національної безпеки» [1]. Ефективність захисту прав інтелектуальної власності залежить від досконалості законодавства, створення і дієвості національної системи охорони та захисту цих прав. Важливим етапом становлення національного законодавства у сфері інтелектуальної власності стало прийняття Цивільного кодексу України 16 січня 2003 р. (далі – ЦК України), в якому відносинам інтелектуальної власності присвячена окрема четверта книга. І, як зазначає О. Підопригора: «Книга «Право інтелектуальної власності» максимально наблизила систему правової охорони інтелектуальної творчості в Україні до світових стандартів» [2, с. 315]. Однією з умов вступу України до Європейського Союзу (ЄС) є приведення національного законодавства у відповідність до міжнародно-правових стандартів. Зокрема у 2004 році прийнятий Закон «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства ЄС», у 2005 році – План дій «Україна – ЄС», керуючись цим, Україна має привести рівень захисту прав інтелектуальної власності до європейського, створити дієве законодавство, ефективні механізми захисту порушених прав. Особливе місце в забезпеченні захисту прав інтелектуальної власності відведено Угоді по торговельним аспектам права інтелектуальної власності (ТРІПС). Ця угода є загально визнаним правовим стандартом країн ЄС щодо забезпечення належного захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності [3]. Безперечно, питання захисту права інтелектуальної власності потребують ретельного наукового дослідження, це стосується як законодавства, так і практики його застосування. Можна погодитися з тим, що система охорони прав інтелектуальної власності загалом відповідає міжнародним стандартам і забезпечує належну охорону його об’єктів. Однак, це не можна сказати про систему захисту цих прав, яка і досі залишається неефективною. Не дивлячись на спроби врегулювати питання захисту права інтелектуальної власності на законодавчому рівні, в Україні залишаються невирішеними багато проблем в цьому напрямку. Серед них варто виділити: поширення негативних тенденцій, спрямованих на порушення авторського права, правова невизначеність багатьох ключових понять (наприклад, понять, що стосуються мережі Інтернет); відсутність контролю щодо збору, розподілу та виплати авторської винагороди з боку державних органів; не забезпеченим на належному рівні залишається механізм захисту особистих немайнових прав інтелектуальної власності [4, с. 208, 210]; відсутність дієвих механізмів захисту авторського права, належного рівня відповідальності правопорушників; нормативна база в Україні не встигає за розвитком відносин у сфері комп’ютерного програмування, технологій; відсутня єдина система захисту прав суб’єктів промислової власності; існують проблеми забезпечення доказів при поданні позову про порушення прав інтелектуальної власності. На думку, М. Мельникова, законодавець має підвищити рівень покарань за кримінальні злочини у даній сфері залежно від рівня суспільної небезпеки, а також уряд активними діями має довести суспільству, що він потуратиме порушенням прав у цій сфері [5, с. 73]. Можна частково погодитися з такими висновками, адже, одним тільки підвищенням рівня кримінальних покарань не вирішити проблеми в сфері інтелектуальної власності. Необхідно комплексно підходити до цього. Заслуговує на увагу думка, що стимулом для активізації будь-яких напрямів творчості в кожній країні є ефективно функціонуюча державна система правової охорони інтелектуальної власності, що, в першу чергу, характеризується дієвим захистом інтелектуальної власності [6]. Отже, належний правовий захист прав інтелектуальної власності залежить від стану законодавства України, приведення його у відповідність до міжнародно-правових стандартів, вирішення проблеми їх практичної реалізації, неузгодженості між нормативно-правовими актами, недосконалості механізму захисту, ефективної боротьби з правопорушеннями. Вважаємо, що необхідна розробка більш чітких процедур застосування норм в сфері інтелектуальної власності, захисту цих прав; заслуговує на увагу пропозиція прийняти єдиний кодифікований акт для регулювання відносин інтелектуальної власності; потребують більш повного правового регулювання окремі об’єкти права інтелектуальної власності (комп’ютерні програми, раціоналізаторські пропозиції).
Література: 1. Закон України від 19 червня 2003 р. «Про основи національної безпеки України» // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст.351. 2. О. Підопригора Основні новели четвертої книги Цивільного кодексу України // Вісник Львівського університету. Серія юридична, 2004. – Вип. 39. –С. 315-318. 3. Угода по торговельним аспектам права інтелектуальної власності від 15.04. 1994 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua /cgibin/laws/main.cgi? nreg=981_018 4. Особисті немайнові права інтелектуальної власності творців: [монографія] / за заг. ред. В. В. Луця. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2007. – 256 с. 5. Мельников М. Піратство як злочин у галузі авторського права і суміжних прав: погляд на проблему // Право України, 2003. – № 4. – С.72-75. 6. М.Паладій Державна підтримка інтелектуальних досягнень нації – шлях до економічного і соціального розвитку України // Інтелектуальна власність. – 2006. – № 5. – С.4
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter