:: LEX :: ЗАХИСТ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ЯК ОДИН ІЗ ОСНОВНИХ НАПРЯМІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 68)

Термін подання матеріалів

14 січня 2025

До початку конференції залишилось днів 24


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ЗАХИСТ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ЯК ОДИН ІЗ ОСНОВНИХ НАПРЯМІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
 
04.10.2011 21:16
Автор: Рудник Тетяна Вікторівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри комерційного права Київського національного торговельно-економічного університету
[Право інтелектуальної власності та його захист. Інформаційне право]
Найбільшим пріоритетом в соціально-економічному розвитку суспільства і держави в сучасних умовах стає творча, інтелектуальна  діяльність, результати якої потребують належної правової охорони та захисту. Захист права інтелектуальної власності є одним із основних напрямів державної політики з питань національної безпеки України, що визначається в Законі України «Про основи національної безпеки» [1]. Ефективність захисту прав інтелектуальної власності залежить від досконалості законодавства, створення і дієвості національної системи охорони та захисту цих прав.
Важливим етапом становлення національного законодавства у сфері інтелектуальної власності стало прийняття Цивільного кодексу України 16 січня 2003 р. (далі – ЦК України), в якому відносинам інтелектуальної власності присвячена окрема четверта книга. І, як зазначає О. Підопригора: «Книга «Право інтелектуальної власності» максимально наблизила систему правової охорони інтелектуальної творчості в Україні до світових стандартів» [2, с. 315].
  Однією з умов вступу України до Європейського Союзу (ЄС) є приведення національного законодавства у відповідність до міжнародно-правових стандартів. Зокрема у 2004 році прийнятий Закон «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства ЄС», у 2005 році – План дій «Україна – ЄС», керуючись цим, Україна має привести рівень захисту прав інтелектуальної власності до європейського, створити дієве законодавство, ефективні механізми захисту порушених прав. Особливе місце в забезпеченні захисту прав інтелектуальної власності відведено Угоді по торговельним аспектам права інтелектуальної власності (ТРІПС). Ця угода є загально визнаним правовим стандартом країн ЄС щодо забезпечення належного захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності [3].
Безперечно, питання захисту права інтелектуальної власності потребують ретельного наукового дослідження, це стосується як законодавства, так і практики його застосування. Можна погодитися з тим, що система охорони прав інтелектуальної власності загалом відповідає міжнародним стандартам і забезпечує належну охорону його об’єктів. Однак, це не можна сказати про систему захисту цих прав, яка і досі залишається неефективною.
Не дивлячись на спроби врегулювати питання захисту права інтелектуальної власності на законодавчому рівні, в Україні залишаються невирішеними багато проблем в цьому напрямку. Серед них варто виділити: поширення негативних тенденцій, спрямованих на порушення авторського права, правова невизначеність багатьох ключових понять (наприклад, понять, що стосуються мережі Інтернет); відсутність контролю щодо збору, розподілу та виплати авторської винагороди з боку державних органів; не забезпеченим на належному рівні залишається механізм захисту особистих немайнових прав інтелектуальної власності [4, с. 208, 210]; відсутність дієвих механізмів захисту авторського права, належного рівня відповідальності правопорушників; нормативна база в Україні не встигає за розвитком відносин у сфері комп’ютерного програмування, технологій; відсутня єдина система захисту прав суб’єктів промислової власності; існують проблеми забезпечення доказів при поданні позову про порушення прав інтелектуальної власності.
            На думку, М. Мельникова, законодавець має підвищити  рівень покарань за кримінальні злочини у даній сфері залежно від рівня суспільної небезпеки, а також уряд активними діями має довести суспільству, що він потуратиме порушенням прав у цій сфері [5, с. 73].  Можна частково погодитися з такими висновками, адже, одним тільки підвищенням рівня кримінальних покарань не вирішити проблеми в сфері інтелектуальної власності. Необхідно комплексно підходити до цього. Заслуговує на увагу думка, що стимулом для активізації будь-яких напрямів творчості в кожній країні є ефективно функціонуюча державна система правової охорони інтелектуальної власності, що, в першу чергу, характеризується дієвим захистом інтелектуальної власності [6].
Отже, належний правовий захист прав інтелектуальної власності залежить від стану законодавства України, приведення його у відповідність до міжнародно-правових стандартів, вирішення проблеми їх практичної реалізації, неузгодженості між нормативно-правовими актами, недосконалості механізму захисту, ефективної боротьби з правопорушеннями. Вважаємо, що необхідна розробка більш чітких процедур застосування норм в сфері інтелектуальної власності, захисту цих прав; заслуговує на увагу пропозиція прийняти єдиний кодифікований акт для регулювання відносин інтелектуальної власності;  потребують більш повного правового регулювання окремі об’єкти права інтелектуальної власності (комп’ютерні програми, раціоналізаторські пропозиції).

Література:
1.    Закон України від 19 червня 2003 р.  «Про основи національної безпеки України» // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст.351.
2.    О. Підопригора Основні новели четвертої книги Цивільного кодексу України // Вісник Львівського університету. Серія юридична, 2004. – Вип. 39. –С. 315-318.
3.    Угода по торговельним аспектам права інтелектуальної власності  від 15.04. 1994 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua /cgibin/laws/main.cgi? nreg=981_018
4. Особисті немайнові права інтелектуальної власності творців: [монографія] / за заг. ред. В. В. Луця. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2007. – 256 с.
5. Мельников М. Піратство як злочин у галузі авторського права і суміжних прав: погляд на проблему // Право України, 2003. – № 4. – С.72-75.
6. М.Паладій Державна підтримка інтелектуальних досягнень нації – шлях до економічного і соціального розвитку України // Інтелектуальна власність. – 2006. – № 5. – С.4


Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше