ВПЛИВ ЗВИЧАЄВОГО ПРАВА НА ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ
06.10.2011 15:33
Author: Майка Максим Борисович, студент юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету
[Theory and history of the state and law. History of political and legal studies. Philosophy of law]
На сучасному етапі розвитку Української держави залишаються актуальними проблеми впливу багатьох взаємопов’язаних чинників на формування національного конституціоналізму, серед яких чільне місце посідає фактор тривалого регулювання суспільних відносин на теренах України нормами звичаєвого права. Одними із перших до вивчення значення правових звичаїв та звичаєвого права приступили науковці міжвоєнного періоду (М. Грушевський, О.Єфремов та інші). В той час з’явилась навіть концепція «революційного звичаєвого права» академіка О. О. Малиновського. На сучасному етапі проблемами українського конституціоналізму займаються правники В. Кампо, Р. Метельський та ряд інших юристів-науковців. Найдавнішим джерелом національного звичаєвого права є збірник старорукраїнських норм «Руська правда». Документ декларував, що всі вільні перебували під опікою Руської Правди, головним завданням якої було давати можливість сторонам боронити свої права на життя, здоров'я і майно[3]. Частково змінившись у процесі еволюції даний правовий принцип знайшов своє відображення у діючому законодавстві України: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю»[1]. Одним із найяскравіших прикладів середньовічного права в Європі стали Статут Великого князівства Литовського, що видавався у трьох основних редакціях 1529, 1566 і 1588 років, які відомі як Литовські статути[4]. Варто зазначити, що правові засади даних джерел звичаєвого права практично складаються із норм, які були встановлені в українській Руській Правді. Ми вважаємо, що приписи Литовських статутів, стали початком для формування ряду конституційних принципів низки демократичних держав, серед яких і закріплені в Основному Законі України норми, що передбачають єдність прав для всіх громадян (статті 21 та 24 Конституції України), відокремлення судової влади від адміністрації (ст. 124 та 128), право на місцеве самоврядування (ст.140). Конституціоналізм європейського зразка в Україні почав складатися у ХVІІ-ХVІІІ ст. на ґрунті боротьби української шляхти – козацтва – за обмеження монархічної влади держав-метрополій. Але козацький конституціоналізм не міг перерости у класичний конституціоналізм, позаяк козацтво обмежувалось переважно захистом власних станових привілеїв[2]. Проте, на наш погляд, принципи здорового глузду, свободи, рівності, братерства, що стали правовими звичаями козаків знайшли відображення і в теперішній нормативно-правовій базі, а унікальна форма державного утворення запорожців (християнська демократична республіка на чолі з гетьманом) стала прототипом президентсько-парламентської республіки незалежної України. Норми звичаєвого права знайшли своє передбачені в основах сімейного, цивільного, кримінального права закріплених Конституцією України. Національні традиції відносин у сім’ї (обов’язок піклування про батьків, інститут заручин)[5], козацькі звичаї кримінально-процесуального права (презумпція невинуватості), принципи поділу влади були санкціоновані державою, а діючий Цивільний кодекс України передбачає існування інституту звичаю, як засобу регулювання цивільних відносин (ст. 7 ЦК України)[6]. На нашу думку, зразки звичаєвого права Української держави на різних етапах її розвитку повинні бути предметом гордості кожного свідомого українця, оскільки практично всі його норми сповнені гуманізму, справедливості, об’єктивності, що є характерними рисами народної ментальності. Українське звичаєве право до ХІХ століття виступало основним регулятором суспільних відносин у різних державних утворення, а кращі його зразки були санкціоновані сучасною Конституцію України. Звичаї українців(староруські принципи рівноправності, козацькі - поділу влади, демократії, братерства), що формувались протягом багатовікової історії нації, і сьогодні продовжують впливати на становлення правосвідомості громадян, що необхідно враховувати на нелегкій дорозі побудові суверенної і незалежної, демократичної, правової Української держави.
Література: 1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № З0. - Ст. 141. 2. Капо В.: Український конституціоналізм: європейський вимір.//Юридична газета. – 2006. - №10(71). 3. Кушинська А. Елементи звичаєвого права в "Руській Правді" // Журнал "Хроніка 2000". — 2003. — №7. 4. Павлов А.: Литовський статут та Магдебурзьке право: їх роль у розвитку звичаєвого права на Київщині (XV-XVII ст.)//Право України. – 2004. - № 10. 5. Іванов В., Озель В.:Укладення шлюбу за українським звичаєвим правом// Персонал. – 2007. - №5. 6. Сагайдак Д.: Традиції війська запорізького//Гетьман. – 2008. – 2-3(20).
e-mail: Mayka_MB@i.ua
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
