ПРОБЛЕМИ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ У ЗАКОНОДАВСТВІ ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ
09.10.2011 21:50
Author: Осадько Олександр Олексійович, студент Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»
[Labour law and public guarantee law]
Одним із найважливіших показників та основних стандартів демократичного розвитку є утвердження гендерної рівності. З-поміж усіх проблем, які існують на даний час у нашій країні, а саме: бідність, збільшення дитячої смертності, поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу, однією з пріоритетних проблем є гендерна нерівність. У той же час, практика проведення економічних реформ показала, що в відсутності адекватної системи заходів державного регулювання зайнятості жіноча частина трудових ресурсів першою витісняється на периферію ринку праці або взагалі за його межі. У результаті посилюється прихована та явна дискримінація жінок, гендерна сегментація ринку праці, знецінення її освітньо – кваліфікаційного потенціалу. В середньому в Україні жінки одержують на 30 % менше, ніж чоловіки, за однокову роботу. Необхідно зауважити, що факт нерівної оплати праці існує і в Європейському Союзі. Найбільша диференціація у заробітній платі між чоловіками і жінками нині існує в Естонії, на Кіпрі і в Словаччині, потім слідує Німеччина. За даними Нюрнберзького інституту праці та трудових досліджень, жінки заробляють на 23 % менше, ніж чоловіки з рівною кваліфікацією. В Україні жінки становлять 60 % всіх фахівців із середньою і вищою освітою, однак це не відбивається прямо пропорційно на їхній конкурентоздатності на ринку праці, вони одержують менш престижні й гірш оплачувані посади. Підприємства, що подають заявки в служби зайнятості, оголошення про прийом на роботу, хоча і не обумовлюють статті працівника, перевагу при працевлаштування віддають усе ж таки чоловікам. 55 % керівників задають жінкам, що бажають одержати роботу, додаткові питання стосовно їхніх сімейних обов’язків тощо, хоча це є порушенням ст. 25 КЗпП України, яка забороняє вимагати від осіб, що наймаються на роботу які -небудь дані, надання яких не передбачене законодавством. Для внутрішньої політики держави гендерна нерівність небезпечна втратою людського капіталу та недореалізацією трудового потенціалу, що матиме негативний вплив на розвиток економіки, а численні факти дають вагомі підстави при реалізації гендерної політики в Україні чи не найважливішу увагу приділяти саме питанням гендерної рівності в сфері праці. Статтями 24 та 43 Конституції України встановлено, що не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками статті, а рівність прав жінки і чоловіка забезпечуються наданням жінкам рівних із чоловіками можливостей у праці та винагороді за неї, створенням державою умов для повного здійснення громадянами права на працю та гарантуванням нею рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності. Для недопущення дискримінації у трудовій сфері українська держава ввела законодавчі заходи, спрямовані на викорінювання обмеження прав жінок, зокрема Кодекс законів про працю України містить окремий розділ - «Праця жінок», що містить статті про безпеку праці і список робіт, заборонених для жінок як не безпечні для їхнього здоров’я життя (ст. 174), обмеження на роботу жінок у нічний час ( ст. 175), пільги, надані вагітним жінкам і жинкам з малолітніми дітьми (статті 176 – 186 ). Ряд положень у законах України « Про зайнятість населення», «Про оплату праці», « Про охорону праці» та інших спрямованих на ліквідацію дискримінації стосовно жінок. Закон України «Про зайнятість населення» передбачає надання державою додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, що вимагають соціального захисту і не здатні конкурувати на ринку праці на рівних умовах, зокрема : а) жінкам, що мають дітей у віці до 6 років; б) одиноким матерям, що мають дітей у віці до 14 років чи дітей – інвалідів. Важливим кроком на шляху до встановлення гендерної рівності в Україні стало прийняття Закону України « Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» основною метою якого є досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статі та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями чоловіків та жінок реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією. Закон вперше закріпив прогресивні демократичні положення захисту прав жінок у трудовій сфері. Зокрема ст. 17 визначила, що жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищення кваліфікації та перепідготовці. Зробивши аналіз чинного трудового законодавства, наукових поглядів таких авторів, О. Балакірєва, В. Довженко, І. Демченко, Т. Журженко, О. Забужко, О. Іващенко, К. Карпенко, А. Лантух, В. Лапшина, Є. Лібанова, І. Мироненко, С. Оксамитна, В. Онікієнко, С. Павличко, Ю. Якубова, О. Яременко та ін. з питань гендерної рівності, видається доцільним зробити декілька висновків: 1) необхідно змінювати нормативно – правову базу, розробляти дієві механізми її запровадження та забезпечити контроль за дотриманням законодавства щодо захисту прав жінок; 2) необхідно змінювати стереотипи та уявлення, які й досі розглядають жінок як представниць слабкої статі, у бік гендерної рівності; 3) необхідно дещо змінити рівень гендерної професійної сегрегації, щоб потім розробити стратегії, які будуть спрямовані на запобігання виробничим ризикам і небезпекам для того, щоб деякі галузі виробництва стали більш доступні для жінок. 4) гендерна політика у сфері праці має стати важливою складовою соціальної політики. Необхідно сприяти розвитку системного підходу до дослідження гендерних проблем, що дасть змогу більш широко охопити цю проблему і впровадити методи її регулювання в усі сфери життя населення.
Література: 1. Головіна О.О. Проблема дискримінації жінок у трудовій сфері // Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід. Кн.1: Матеріали всеукр. наук.-практ. конф., науковців, викладачів, аспірантів, студентів. м. Луганськ, 21-22 квітн. 2010 р.- Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2010.- C.82-85. 2. Пазенок А. Щодо питання про дискримінацію жінок у трудовій сфері // Право України.- 2009.- № 4.- C.147-151 3. Чанишева Г.І. Міжнародні трудові норми про заборону статевої дискримінації та законодавство України // Актуальні проблеми політики. Вип. 10-11: Зб. наук. пр..- О.: Юрид. літ., 2001.- C.90-95. 4. Фоменко Д. Правові питання гендерного аспекту у трудових правовідносинах // Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід. Кн. 1 : Матеріали всеукр. наук.-практ. конф., науковців, викладачів, аспірантів, студентів. м. Луганськ, 21-22 квітн. 2010 р.- Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2010.- C.265-268.
e- mail: espir3@gmail.com
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
