Внаслідок збільшення ролі та значення інформаційних ресурсів та загалом інформації в усіх сферах життєдіяльності суспільства та державного управління все більшої актуальності набуває удосконалення інформаційного законодавства України.
Не дивлячись на значну кількість нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в інформаційній сфері, говорить про дієвий та адекватний механізм правового регулювання інформаційних правовідносин на сьогодні неможливо.
Характерними рисами сучасного інформаційного законодавства України є його безсистемний розвиток, внутрішня суперечливість, неврегульованість багатьох інформаційних відносин, диспропорції у співвідношенні між законами і підзаконними актами на користь останніх, недостатня наукова обґрунтованість, декларативність та безадресність ряду законодавчих актів, а також відсутність у цих актах механізмів їх реалізації.
Реформування національного інформаційного законодавства зумовлено як інтенсивним розвитком суспільних інформаційних відносин всередині України, так і необхідністю приведення української інформаційної нормативно-правової бази до стандартів Європейського Союзу у зв’язку з проголошенням євроінтеграційним зовнішньополітичним курсом.
Виходячи із викладеного, дослідники вищезазначеної проблематики висловлюють різні думки, пропозиції щодо вдосконалення законодавства взагалі та інформаційного зокрема.
Найбільш популярний підхід щодо вдосконалення інформаційного законодавства України пов'язаний з необхідністю його кодифікації.
Дана позиція має також потужний правовий фундамент. Зокрема, в Програмі діяльності Кабінету Міністрів України «Відкритість, дієвість, результативність» від 17 березня 2003 року [1] підкреслено необхідність розроблення Інформаційного кодексу України, в Програмі інтеграції України до Європейського Союзу [2] закріплюються положення щодо кодифікації нормативно-правових актів у сфері інформатизації, а також у Законі України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» закріплено норму про необхідність підготовки та прийняття Інформаційного кодексу України тощо [3].
Задля реалізації цієї пропозиції держава створила ряд інстанцій, на які покладено обов’язки щодо вдосконалення законодавства – Інститут законодавства Верховної Ради України, Інституту нормотворчої діяльності при Кабінеті Міністрів України, Центр правової реформи і законопроектних робіт при Міністерстві юстиції України та ін.
Кодифікація вітчизняного інформаційного законодавства є складним та довготривалим процесом. Тим більше, що на сьогодні нараховується більше 3 тис. нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в інформаційні сфері. Але упорядкування законодавства – одне з основних завдань на шляху до побудови правової держави, а тому є досить актуальною проблемою для дослідження.
Література:
1. Програма діяльності Кабінету Міністрів України «Відкритість, дієвість, результативність» від 17 березня 2003 року // www.rainbow.gov.ua.
2. Програма інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України від 14 вересня 2000 року // www.rainbow.gov.ua/action.
3. Про Стратегію національної безпеки України: Указ Президента України // Офіційний вісник України. – 2007. - № 11. – Ст. 7.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
