Допит - слідча дія, процесуальний засіб одержання й перевірки доказів, на основі яких встановлюється наявність або відсутність обставин, що підлягають доказуванню. Допит по кримінальних справах про розбої є обов’язковою й найпоширенішою слідчою дією. Вивчена слідча практика показує, що в більшості випадків особа, яка здійснює розслідування розбою, може одержати необхідну й повну інформацію на початковому етапі саме при допиті потерпілого, так як саме він, володіє найбільш повними відомостями про подію злочину.
Допит потерпілого по справі про розбій має певну специфіку. Його варто проводити якнайшвидше після події. Потерпілий через свій хворобливий стан, а також у результаті природного процесу забування може згодом не згадати окремі деталі події або інакше оцінити причини події, мотиви своєї поведінки, а також поведінку обвинувачуваного.
Після прибуття слідчо-оперативної групи на місце події доцільно з’ясувати місце знаходження потерпілого (будинок, лікувальна установа тощо). Якщо потерпілий перебуває не на місці події, то допит здійснюється в місці його знаходження. У цьому випадку аналізовану слідчу дію (якщо кримінальна справа відразу порушена), за дорученням слідчого може проводити оперативний працівник або дільничний інспектор, який входить до слідчо-оперативної групи, тому що слідчий у цей час, як правило, оглядає місце події.
В зазначених випадках потерпілий може опитуватися, результати такого опитування повинні відображатися в рапорті особи, яка проводила таку дію та поясненні потерпілого. Якщо стан потерпілого не дозволяє провести допит або опитування, то невідкладно допитується (опитується) медичний персонал, який здійснював перевезення хворого, надавав йому першу допомогу, приймав у лікарні, проводив операцію і здійснював догляд за потерпілим.
Початковий допит (опитування) потерпілого варто здійснювати із застосуванням звуко- або відеозапису. На нашу думку, результати такого запису будуть цінними доказами по справі аналізованої категорії, так як запобіжать втраті відомостей внаслідок можливої смерті потерпілого або забування певних важливих фактів, а також відіграють важливу роль у випадку зміни показань.
Допит потерпілих внаслідок розбою, доставлених в медичну установу, здійснюється з дозволу чергового лікаря. На нашу думку, при допиті такого потерпілого необхідно застосовувати в якості тактичного прийому вільну розповідь. Під час вільної розповіді розкриваються індивідуально-психологічні особливості сприйняття потерпілим злочинної події, а також його здатність до логічного відтворення того, що відбулося. Під час такої розповіді потерпілий може відійти від суті справи, вийти за межі питань, поставлених слідчим, і розповідати про інші наболілі проблеми. У цей час його небажано переривати, тому що така розповідь може допомогти слідчому розібратися в складній ситуації в цілому, у тому числі й причинах та умовах, що сприяли вчиненню злочину. Тільки після завершення вільної розповіді доцільно задавати запитання про факти і деталі, які вимагають уточнення й конкретизації, а також з метою усунення протиріч.
Через один-два тижні після події доцільно провести додатковий допит потерпілого, з огляду на те, що при першому допиті останній перебував у підвищено-емоційному стані, що могло вплинути на сприйняття події.
Не рекомендується допитувати потерпілого, який перебуває в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння. Адже зазначені стани послабляють гальмівні реакції й сприяють фантазуванню. Такого потерпілого доцільно опитати, щоб одержати відомості для розшукової роботи, а допит варто провести після того, як потерпілий прийде в нормальний стан.
При допиті варто враховувати й перевіряти наявність можливих мотивів дачі потерпілим неправдивих показань, які можуть бути зумовлені: мимовільними помилками допитуваного, які випливають із природи формування показань; зацікавленістю допитуваного у вирішенні справи.
Найбільш складною є ситуація, коли потерпілий дає свідомо неправдиві показання. У таких випадках зусилля, того хто допитує, направляються на подолання установки потерпілого на дачу неправдивих показань і викриття в неправді. З цією метою застосовуються різні тактичні прийоми, розроблені науковцями, з метою викриття допитуваного в неправді. До них відносяться: роз’яснення ситуації, яка склалася в справі, аналіз положення, у якому може опинитися допитуваний у випадку дачі неправдивих показань; деталізація показань для виявлення протиріч; використання доказів, наявних у кримінальній справі; з’ясування контрольних обставин, що дозволяють перевірити істинність повідомлюваних відомостей; повторний допит з приводу вже досліджених питань; проведення допиту в присутності інших осіб, наприклад, спеціаліста (психолога, психіатра). Перелік таких прийомів може бути значно ширшим, їх вибір залежить від слідчого, від особи допитуваного, й від сформованої по кримінальній справі слідчої ситуації.
|