Вивчення судової та слідчої практик показує, що судово-психіатрична експертиза по справах про корисливо-насильницькі злочини призначалася, коли в слідчого виникав сумнів у психічній повноцінності обвинувачуваного або потерпілого, для вирішення питання про їх осудність. За допомогою такої експертизи визначають психічний стан особи й вирішують питання про її здатність усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій, або керувати ними під час вчинення корисливо-насильницького злочину, а також одержують висновок про необхідність застосування заходів медичного характеру.
Для формування думки про психічну повноцінність особи, слідчий повинен із самого початку слідства звертати увагу на нелогічні та незвичні прояви в поведінці суб’єкта. Повинні аналізуватися мотиви, характер і спосіб вчинення злочину, поведінка особи до, в момент, після вчинення злочину, його відношення до оточуючих, спосіб життя, особливості розвитку, відомості про перенесені серйозні захворювання, у тому числі травми голови.
Приводами для призначення такої експертизи можуть бути: заяви обвинувачуваного або його родичів про те, що він перебував на лікуванні в психіатричній лікарні; він або його родичі страждали психічними захворюваннями; вказівки кого-небудь на нелогічність і незвичність поведінки обвинувачуваного; невмотивований або особливо жорстокий характер злочину; відомості про перенесену даною особою травму головного мозку; нелогічність та незвичність поведінки суб’єкта на досудовому слідстві або в суді.
У публікаціях науковців існує неоднозначне відношення до підстав призначення аналізованої експертизи. Одні вважають, що проведення судово-психіатричної експертизи обов’язкове у всіх випадках вчинення тяжких злочинів. Інші дотримуються думки, що зазначена експертиза призначається тільки у випадках, коли виникають сумніву із приводу осудності особи. На нашу думку, варто підтримати другу позицію, яка більше відповідає чинному кримінально-процесуальному законодавству. Інша справа, що такі сумніви, через низку причин, дійсно, частіше виникають по справах про більш тяжкі злочини. Судово-психіатрична експертиза при розслідуванні справ про корисливо-насильницькі злочини призначається також і відносно потерпілих, коли виникають сумніви в їх здатності правильно сприймати обставини, що мають значення для кримінальної справи, і давати показання.
Важкість психічного захворювання, що є самостійним проявом шкоди здоров’ю, завданої внаслідок корисливо-насильницького злочину, визначає також судово-психіатрична експертиза. Оцінку важкості шкоди здоров’ю, завданої аналізованим злочином, що спричинив психічний розлад, проводить судово-медичний експерт за участю психіатра. По суті, така експертиза повинна називатися комплексною.
Крім судово-психіатричної експертизи, по справах про корисливо-насильницькі злочини, може проводитися судово-психологічна експертиза, яка призначається для дослідження непатологічних явищ психіки й проводиться відносно психічно здорових людей. Судово-психологічна експертиза не повинна передувати судово-психіатричної або може проводитися паралельно з нею в рамках комплексної психолого-психіатричної експертизи. Предметом психолого-психіатричної експертизи є встановлення індивідуальних психологічних особливостей особистості обвинувачуваного (підозрюваного) і їх вплив на його поведінку під час вчинення інкримінованих йому діянь, встановлення в обвинувачуваного виду й глибини емоційних реакцій під час вчинення діяння, впливу цих особливостей на сприйняття особою фактів, що мають значення для справи; для визначення реакції на сформовану ситуацію; одержання відомостей про окремі сторони характеру обвинувачуваного; для встановлення раптово виниклого сильного щиросердного хвилювання (афекту).
Слідчому доцільно призначати психологічну експертизу за гарячими слідами, коли у свідомості очевидців найбільш повно збереглися зовнішні ознаки афекту. Проведення експертизи на наступному етапі розслідування, у стадії судового розгляду, через значний проміжок часу з моменту вчинення злочину може бути малоефективним. Проведення психологічної експертизи за гарячими слідами важливе, коли, по-перше, показань свідків недостатньо для визначення ступеня сильного щиросердного хвилювання, по-друге, коли взагалі відсутні свідки, що спостерігали прояв ефекту. У таких випадках встановити стан фізіологічного афекту можна шляхом психологічного дослідження обвинувачуваного, тому що в його психіці залишаються сліди пережитого стану. Ці сліди носять об’єктивний характер у тому плані, що вони не залежать від нашої свідомості. У той же час вони ідеальні, тому що перебувають у психіці суб’єкта. При дослідженні варто пам’ятати, що це сліди пережитого афекту, неприємностей у родині, на роботі й т.ін. Сліди можуть виражатися у формі нервового тику, посмикуванні руки. Такі явища поступово проходять, емоції, що характеризують стан обвинувачуваного, згодом зникають, а тому можливість встановлення й доказування афекту знижується. Можливі ймовірні висновки експерта про наявність досліджуваного стану, вони не є доказами, але можуть послужити підставою для висування версій, стимулюють пошук нових доказів. Рішення питання про причинний зв’язок між діями, вчиненими в стані афекту, і заподіянням конкретної шкоди входить до компетенції слідчого і вирішуються за допомогою висновків психологічної експертизи про можливість виникнення афекту, як довго він міг тривати й ін.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
