В умовах дії жорстких законів ринку успіх і благополуччя підприємств різних форм власності вирішальною мірою залежать від компетентності, кваліфікації і підприємливості кадрового персоналу. Складовою частиною такого механізму є контрактна система наймання працівників. Як нова форма регулювання трудових правовідносин контракт передбачає більшу гнучкість в умовах наймання працівників, режиму їх трудової діяльності та її оплати.[1, с.16]
Потрібно підкреслити, що вивченню питань застосування контрактної форми трудового договору відводять окреме місце у своїх працях такі відомі українські фахівці, як: Прокопенко В.І., Стичинський Б.С., Зуб І.В., Ротань В.Г., Бущенко П.А., Карпенко О.І., Пилипенко П.Д. й ін.
Проаналізувавши норми чинного законодавства щодо укладання контрактів, можна дійти висновку, що укладання контрактів дозволяє роботодавцю більш раціонально регулювати кількісний та якісний склад персоналу, а також дозволяє залучити висококваліфіковані кадри. Для працівника, контрактна форма дозволяє отримати підвищені соціальні гарантії, додаткові пільги, тощо. Але у питаннях укладення та розірвання контрактів на сьогоднішньому етапі розвитку держави та права існує дуже багато питань, які потребують вирішення.
Пунктом 2 ст. 36 КЗпПУ зазначено, що якщо жодна з сторін не поставила вимогу про припинення трудових відносин і вони тривають, то трудовий договір не вважається припиненим [2, с.24]. Проблемним тут є питання, яким чином сторона має «поставити вимогу», щоб це було вірним і зрозумілим для іншої сторони і сприймалось однозначно. Стосовно строків для повідомлення можна сказати лише одне – це має бути не пізніше дня завершення дії контракту, але краще зробити це завчасно чи у строк, обумовлений в контракті. Окремої уваги заслуговує положення щодо виконання вимоги видачі в день звільнення заповнену трудову книжку та здійснення повного розрахунку, що є прямим обов’язком власника або уповноваженого ним органу, оскільки не дотримання цієї вимоги також може бути розтлумачено як бажання останнього продовжити трудові відносини, а отже, якщо контракт діятиме протягом певного часу до виконання вимоги. А припинення його дії посилаючись на завершення строку може буде розтлумачене як неправомірне припинення трудових відносин зі сторони працедавця.
Також цікавим є питання, коли працівник перебуває на лікарняному і строк дії контракту закінчується. Відповідно до положень ст. 40 КЗпПУ заборонено звільняти працівника під час перебування на лікарняному з ініціативи власника. Але багато науковців схиляється до думки, що закінчення терміну дії контракту і видання у зв’язку із цим наказу про звільнення не є ініціативою про розірвання трудового договору, а лише доводить відсутність ініціативи переукласти або продовжити трудовий контракт, тобто відсутність ініціативи встановити трудові відносини, отже в такому випадку посилатися в наказі треба виключно на п. 2 ст. 36 КЗпПу – закінчення строку дії контракту.
Особливої уваги заслуговує також питання припинення трудових відносин на підставах, які не передбачені контрактом (п. 8 ст. 36 КЗпП). Йдеться про те, що вперше на законодавчому рівні роботодавцю надано право встановлювати підстави припинення дії контракту, які не передбачені законодавством про працю. Але, як свідчить практика, роботодавцю досить непросто реалізувати це право; тим більше, що конкретних рекомендацій з цього приводу поки що немає.
Таким чином, контракт, як одна із форм реалізації трудових відносин, набуває дедалі більшого поширення і ставить нові питання щодо механізму його застосування, а саме:
- процедура укладання, припинення, розірвання контракту з керівником повинна бути детально регламентована статутом підприємства;
- звільнення у зв’язку із завершенням дії контракту, по суті, не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв’язку із закінченням строку його дії;
- на законодавчому рівні необхідно визначити поняття «трудовий контракт». Врахування перелічених пропозицій сприятиме посиленню гарантій трудових права працівників, які регулюватимуть питання застосування контрактів.
Література:
1. М. Коваленко Контракт як форма трудового договору. Особливості та підстави застосування у трудовому праві // Кадровик. Трудове право і управління персоналом. – № 10 (16), – Жовтень 2007 р. – 48 с.
2. Кодекс законів про працю України вiд 10.12.1971 № 322-VIII (В редакції від 05.01.2012 року). [Електронний ресурс ] // Режим доступу до джерела: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08.
e-mail: lidiya.polishchuk@mail.ru
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
