«Демократія як форма життя не може стояти на місці.
Щоб жити, їй необхідно розвиватися відповідно до змін, які або
вже здійснили, або які тільки будуть здійснені»
Джеймс Дьюї
Пакет соціальних реформ, зокрема пенсійна реформа, не існує у вакуумі – він повинен втілюватися в життя комплексно, разом з податковою, економічною, адміністративною та іншими реформами.
Пенсійна реформа повинна відбутись, її треба провести незалежно від того якою буде пенсійна система в кінцевому результаті - стабільна солідарна або накопичувальна. У світі є приклади, коли як за однієї, так і за іншої системи люди задоволені тим, наскільки вони забезпечені після виходу на пенсію. Не можна затягувати з реформами: станом на 2025р. чверть населення становитимуть пенсіонери, а в 2050р. – третина.
На сьогоднішній день, за підрахунками соціальних опитувань, 35% громадян вважають, що проведення реформ в Україні можливе лише за авторитарної системи, а 65% - за демократичної. На мою думку, не важливо за якої системи будуть проводитись реформи, важливо, щоб вони були соціально спрямовані.
Загальний шлях вирішення проблем – Верховна Рада України повинна діяти злагоджено (всі політичні сили разом). Не повинно бути внутрішньої боротьби за владу, ніхто у Верховній Раді не повинен розглядати свою посаду як місце, за допомогою якого можна «завоювати» владу та певні «привілеї» для себе, щоб отримати потім з цього вигоду та прибутки.
У нас до цього часу функціонують окремі радянські інституції (а саме структура державно-владних органів), які здійснюють владу в демократичних умовах. Як наслідок - бездіяльність: вони не можуть ефективно керувати суспільством, у тому числі ринковою економікою, в сучасних реаліях та вимогах сьогодення.
Як один з варіантів вирішення проблеми дефіциту Пенсійного фонду - це передача земель сільськогосподарського призначення у господарське відання чи оперативне управління Пенсійного фонду України із Фонду державного майна. Звичайно, реалізувати це можна лише за рахунок реформування державного сектора економіки. І коли вказані землі будуть здаватися в оренду з умовою отримання доходів Пенсійним фондом, відразу зникне проблема дефіциту бюджетних коштів при виплаті пенсій.
У розвинених країнах проведення реформ проводиться за такою схемою:
«зелена книга» – книга проблем; «біла книга» – книга рішень; тільки після цього обговорюють законопроект та реалізують його – у нас все навпаки.
Як можуть виходити на пенсію за виконання однієї і тієї ж канцелярської роботи жінки-працівники паспортних відділів міліції, відпрацювавши 20 років (тобто в 40-45 років на пенсію за вислугу років), а працівники приватних структур за умови виконання такої ж роботи – у 55 років? Чому одним після виходу на пенсію виплачують 80-90% від розміру заробітної плати, а деяким - 40-45%? Чи може таке бути в раціональному суспільстві?
В європейських країнах накопичувальна пенсійна система найбільше постраждала від економічної кризи – втратила близько 40-50% своїх заощаджень. Але вона ефективна – проте чи варто людям свої кровно напрацьовані гроші віддавати фактично в «безвідсотковий депозит» комерційним банкам України як мінімум на 25 років, які можуть розпоряджатися цими коштами протягом всього періоду.
Що заважає реформам? – Безкарність тих, хто проводить реформи… Депутати повинні самі прийняти Закон, яким була б передбачена солідарна відповідальність всіх членів ВР за проведені ними реформи та за їх діяльність.
e-mail: ilona.gryban@gmail.com
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
