На даний момент законодавство України не містить визначення венчурних договорів, проте в останні роки на практиці вони набувають все більшого поширення. Венчурний договір - це ризикований договір що пов’язаний з вкладенням інвестицій, ціллю якого є отримання великих прибутків через певний період часу який зазвичай становить 5 – 7 років. Велика частина венчурних договорів пов’язана з вкладенням інвестицій саме в об'єкти інтелектуальної власності (надалі – Об’єкти).
Сторонами венчурних договорів з об'єктами інтелектуальної власності (надалі - договори) виступають інвестори та об'єкти інвестування, які мають свої інтереси та ризики.
Об'єкт інвестування (наприклад, компанія, яка має певний інноваційний потенціал щодо запровадження нової технологічної ідеї) прагне реалізувати свої ідеї та зберегти права на Об'єкти, які будуть при цьому створюватись та використовуватись. Інтересом інвестора є правильне вкладення коштів, яке призведе до втілення проекту у життя та отримання великих прибутків.
Ризики обох сторін венчурного договору є великими, адже якщо ідея проекту не спрацює, то інвестор втратить кошти, а об'єкт інвестування – не реалізує свою ідею, при чому строк охорони прав на Об'єкти, які могли б використовуватися при реалізації проекту, буде проходити. Тому інтересами обох сторін договору є мінімізація ризиків.
Ризики венчурного інвестування включають [1]:
• ринкові ризики – для їх виявлення потрібно визначити попит на продукцію, яку планують реалізовувати, можливість формування такого попиту у майбутньому, конкурентоспроможність кінцевого продукту (як у сучасних умовах, так і у майбутньому), економічну оцінку проекту, окупність інвестицій;
• фінансові ризики – залежать від капіталовкладень інвестора. Фінансові ризики інвестора включають втрату вкладених коштів, упущену вигоду та не отримання передбачених прибутків; технологічні ризики;
• управлінські ризики – проявляються при реалізації проекту та вимагають наявності технічних спеціалістів зі сторони інвестора та управлінців зі сторони об’єкта інвестування. Для мінімізації таких ризиків слід передбачити можливість зміни фінансування кожного наступного етапу реалізації проекту залежно від результатів останнього етапу проекту;
• ризики, пов’язані з інтелектуальною власністю. Однією з найважливіших процедур перед укладенням договору є перевірка інвестором «чистоти» Об’єкта. Інвестор має впевнитися, чи закріплене належним чином право об’єкта інвестування на Об’єкт: чи є об'єкт інвестування власником Об’єкта, що засвідчується охоронним документом, або чи має право об'єкт інвестування на використання Об’єкта з метою реалізації проекту за договором за наявності ліцензії. Також необхідно передбачити кому належатимуть права на Об’єкти, що будуть створюватись в процесі реалізації проекту.
Вищевказані ризики стосуються переважно інвестора. Обидві ж сторони бояться витоку інформації, для запобігання якого необхідно укласти договір про нерозголошення та передбачити матеріальну відповідальність за порушення умов цього договору. Слід також укласти договори про нерозголошення з усіма працівниками, що братимуть участь у реалізації проекту. Для мінімізації вищезгаданих ризиків важливо правильно регламентувати у договорі права та обов’язки учасників а також можливість їх перегляду залежно від результатів ефективності проекту на різних етапах інвестування.
Література:
1) Журнал «М&А-ТЕХНОЛОГИИ» Екатерина Васильцева «Проблемы соблюдения баланса интересов участников венчурных сделок с объектами интеллектуальной собственности»; 2) Intellectual Property – The Basis for Venture Capital Investments; веб-сайт ВОІВ http://www.wipo.int/sme/en/documents/venture_capital_investments.htm
e-mail: m.polishchuk@mail.ru
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
