Сільське господарство України має значний потенціал, що зумовлено сприятливим кліматом, родючими ґрунтами з найкращим чорноземом у світі, вигідним географічним положенням. Але наявний потенціал не може бути реалізовано без належного матеріально-технічного оснащення агропромислового комплексу, з чим на даний момент у нашій державі існують серйозні проблеми. Майже 60% сільськогосподарської техніки вичерпали свій технологічний і амортизаційний ресурс. Зокрема, за оцінками експертів в Україні на 1000 га ріллі припадає близько 9 тракторів, в той час як у Польщі ця цифра становить 93, а в Німеччині - 87 одиниць техніки. Тож без швидкого оновлення основних засобів вітчизняні виробники сільськогосподарської продукції не зможуть успішно конкурувати з іноземними агропідприємствами, а отже й розвиватися .
Враховуючи ситуацію, що наразі склалася на кредитному ринку, виробникові сільськогосподарської продукції невигідно і водночас неможливо профінансувати закупівлю техніки за допомогою кредиту. Тому отримання необхідної сільськогосподарської техніки та обладнання на умовах лізингу дає реальну можливість поліпшити ситуацію з матеріально-технічним забезпеченням сільськогосподарських підприємств. Як свідчить практика зарубіжних країн, лізинг є вигідною і доступною формою придбання сільськогосподарської техніки, ефективним інвестиційним механізмом оновлення основних засобів підприємства.
Договір лізингу за участю сільськогосподарських товаровиробників - це спеціалізований господарський договір, сторонами якого є сільськогосподарський товаровиробник (лізингоодержувач) та лізингодавець (зокрема, лізингові компанії), а предметом договору - сільськогосподарська техніка, обладнання для сільськогосподарських підприємств, устаткування, а також інші об'єкти необхідні для виготовлення, переробки, зберігання та транспортування сільськогосподарської продукції.
Лізингові відносини у законодавстві України врегульовані низкою нормативно-правових та підзаконних актів, а також деякими міжнародними актами, які ратифіковані Україною. Закон України від 16 грудня 1997 року в редакції від 16 січня 2004 року "Про фінансовий лізинг" є нормативним документом, який визначає правові та економічні засади фінансового лізингу, поняття, предмети та суб'єкти лізингу, а також деякі інші питання сфери цих відносин. Вагому роль у врегулюванні лізингових відносин за участю сільськогосподарських товаровиробників відіграють також постанови Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади, які визначають спеціальні режими, умови та засади лізингу, предметом якого є сільськогосподарська техніка, обладнання, устаткування тощо. Загалом в Україні існує сформована нормативна база, яка регулює лізингові відносини, але відсутність єдиного підходу в контексті зазначеного породжує певні проблеми (зокрема, неузгодженість нормативних актів), які потребують вирішення.
Враховуючи специфіку аграрного виробництва, можливим шляхом для вирішення питань удосконалення правової регламентації лізингу за участю сільськогосподарських товаровиробників могло б стати прийняття спеціалізованого підзаконного нормативно-правового акту для регулювання даного кола відносин. Таке законодавче закріплення, наприклад, у вигляді Положення про лізинг в сільському господарстві або іншого підзаконного акту, в значній мірі популяризувало б та удосконалило лізинг не тільки за участю сільськогосподарських підприємств, а й лізингових компаній, створюючи для них певні додаткові гарантії в площині зазначених договірних відносин. Такий підзаконний акт дозволить закріпити правовий режим, економічні засади та особливі умови лізингу сільськогосподарської техніки, устаткування, обладнання тощо, необхідного для ведення сільськогосподарської діяльності, а також забезпечить ринок чистої конкуренції для лізингодавців, подолавши при цьому певні монополії, які, на жаль, зараз є характерними для цієї сфери. Окрім того, в розробці такого підзаконного нормативного акта необхідно щоб прийняла участь ініціативна об'єднана група від аграрних товаровиробників та провідних лізингових компаній. Зазначене дозволить певною мірою забезпечити інтереси кожної зі сторін. У свою чергу представники виконавчої влади, зокрема Міністерства аграрної політики та продовольства, мають розробити та включити в такий акт нові механізми державної підтримки, чого так потребує ринок лізингових послуг.
Можна стверджувати, що лізинг є певним "регенеруючим" елементом для сільського господарства. Він значною мірою сприяє його оновленню і модернізації, пропонуючи вигідніші умови для сільськогосподарських товаровиробників у порівнянні з кредитом або орендою. Подальший розвиток лізингу може стати справжнім інструментом для поліпшення матеріально-технічної бази аграрних підприємств, що в цілому позитивно вплине на розвиток не тільки аграрного виробництва, а й економіки всієї держави.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
