ПОЛІТИКА РІВНОПРАВНОСТІ СТАТЕЙ ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ
14.05.2007 16:40
Автор: Івченко Юлія Володимирівна, ад’юнкт кафедри філософії права та юридичної логіки Київського національного університету внутрішніх справ України
[Теорія та історія держави і права. Історія політичних і правових вчень. Філософія права]
Рівність людей – це реальна однаковість їх соціальних можливостей не лише у використанні своїх прав, а і у виконанні соціальних обов’язків. Розуміючи закономірну неоднаковість індивідуальних рис, якостей, здібностей і можливостей кожного індивіда та своєрідність його способу життя, соціальна нерівність, як результат такої несхожості, може бути певним чином пом'якшеною спеціальними державними заходами.
За допомогою методології, що використовується в юридичній літературі, можна сформувати чотири параметри культурної рівності.
1. Права та свободи людини повинні бути визнаним стандартом в політичній, економічній, соціальній та культурній сферах. Дані стандарти сформульовано в Коституції України, в міжнародних документах та підлягають обов’язковому виконанню.
2. Права людини як права жінки. В основі порушення принципу рівності, який передбачений Конституцією України, виступає таке явище як дискримінація, що руйнує ідеї справедливості, демократії та веде до порушення прав жінок.
3. Права, обов`язки та відповідальність є основними елементи правого становища особи в суспільстві. А отже, саме вони є мірилом стандарту рівності в Конституції України та законодавчих актах.
4. Рівні права та свободи є найважливішим елементом гендерної рівності. Вони віддзеркалюють ступінь реалізації та гарантій рівності, які міститься в Конституції та законах України.
Існує певна кількість визначень понять “гендерної рівності” та “дискримінації”, але узагальненого тлумачення цих понять не існує. Отже, і їх сприйняття змінюється в залежності від культурних традицій і моральних цінностей певного суспільства та законодавчої бази країни.
Виконання вимог, щодо забезпечення рівності жінок і чоловіків , все це і можна назвати реалізацією прав людини, яка визначена в міжнародних актах та законах держави. А дискримінація, в даному випадку є пасивною чи активною поведінкою, що має вираз в правовому обмеженні чи наданні привілейованого становища особі за її статевою належністю. Дане поняття доволі часто використовується для визначення становища жінки в різних сферах життєдіяльності, а в деяких країнах використовується і в законодавстві. Таким чином, поняття “рівність” і “дискримінація” – це пов’язані між собою терміни. Відсутність дискримінації означає рівність, а рівність виключає дискримінацію.
Самоорганізація і самовпорядкування життя українського суспільства на демократичних засадах потребує нового змісту всієї системи соціальних норм, що регулюють нові суспільні відносини, а також вдосконалення тих із них, що історично себе виправдали. З-поміж цих норм визначальне місце посідають правові норми - важливий чинник регулювання взаємин між статями в суспільстві. Тому в Україні нині триває розробка законів та інших нормативно-правових актів постійної дії, що закріплюють зміни у гендерних відносинах та спрямовують їх розвиток.
Законотворчий орган України - Верховна Рада, якою вже напрацьовано багато законів і постанов, значною мірою діє на майбутнє, зокрема, на майбутні гендерні відносини. І це об'єктивний процес. Але є нагальна потреба створити такий правовий простір, в якому нові правові норми вже сьогодні забезпечили б розвиток статей як рівних і гендерних відносин як рівноправних. Правове становище сучасної жінки в суспільстві й сім'ї - соціальний індикатор розвиненості політичного, соціального і правового державного устрою.
Ефективна політика рівноправності передбачає забезпечення рівноправності de jurе та вжиття заходів для створення справжньої гендерної рівноправності de factо. Цього можна досягти як шляхом закріплення принципу рівноправності в основному законодавстві, так і прийняттям окремих антидискримінаційних принципів та правових норм. Ці напрями взаємодоповнюються. Встановлення рівних та антидискримінаційних принципів - важлива протидія інерції традиційного дискримінаційного мислення та традиційного ставлення до жінки.
На порозі XXI століття процеси рівноправності жінки і чоловіка в українському суспільстві чимдалі зазнають європейських і світових впливів. Це насамперед вплив міжнародного жіночого руху, світової інтеграції людства в усіх сферах життя, його інтелектуалізації і гуманізації. Тому в законах закріплюється статус жінки й чоловіка, їхня рівноправність як основне право людини, як умова правової демократії та вимога соціальної справедливості.
Сьогодні, Україна є членом багатьох міжнародних організацій, які протягом двох останніх десятиріч ставлять проблематику гендерної рівності на перші місця порядку денного. Але більшість зобов'язань України щодо гендерної рівності так і залишаються нереалізованими. Міжнародною спільнотою робляться кроки для об'єднання зусиль всіх держав на боротьбу з усіма видами гендерного насильства та за припинення дискримінації людини за статевою ознакою.
Література.
1. Баллаева Е. А. Гендерная экспертиза законодательства Р.Ф.: репродуктивные права женщин в России. – М.: МЦГИ, 1998. – 198 с.
2. Болотіна Н. Б. Гендерний розвиток і соціальне право України: концептуальні засади // Рівність жінок і чоловіків в Україні: правові аспекти: Матер. Між нар. наук.-практ. конференції. – К., 2000. - 215 с.
3. Гендерная экспертиза российского законодательства / Отв. ред. Л.Н. Завадская. – М.: Изд-во БЕК, 2001. – 310 с.
4. Комарова А.І. Проблема “Жінки України” в концепції людського розвитку: методологічний аспект // Орієнтир Уряду України. – К., 1995. – Т.3.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
