Проблема евтаназії виникла ще в данині. Дискусії між юристами, медиками, священиками щодо того, чи є евтаназія порушенням права на життя чи правом людини гідно померти є досить довгою.
У сучасних публікаціях використовуються різні інтерпретації терміну: «евтаназія», «еутаназія», «ейтаназія». Проблема евтаназії полягає у тому , що у понятті поєднуються водночас життя і смерть. Евтаназію розглядають як суїцид. Це не відповідає її сутті. Евтаназія з грецької означає «хороша смерть», тобто смерть без мук і страждань.
Конституція України говорить: «Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави - захищати права людини».ЦКУ також регулює це питання у ст. 281 ч. 4 «забороняється задоволення прохання фізичної особи про припинення її життя». Україна не розглядаєевтаназію, як засіб для гідної смерті. ЗУ «Основи законодавства про охорону здоров’я України» ст. 52 зазначає, що медичним працівникам забороняється невиліковного хворого з метою припинення його страждань.
Більшість вчених розглядають евтаназію не припустимою ні за яких обставин, це порушенням права на життя, не є етичним і гуманним. Розглядаючи евтаназію через призму кримінального права – це умисне вбивство. Релігія також забороняє здійснення евтаназії.
У залежності від поведінки медичного працівника розрізняють евтаназію пасивну (припинення будь – яких дій для продовження життя) та активну (навмисне заподіяння смерті), у залежності від можливості хворого висловити свою волю добровільну (обумовленого прохання і згода хворого) і недобровільну (без згоди хворого) [1, с. 49].
Людина тяжко або смертельно хвора має право на легку смерть без мук і страждань. Коли нестерпна біль пересилує бажання жити і хворий сам наполягає на припиненні його життя можна говорити про евтаназію, як право на легку і гідну смерть. При легалізації евтаназії може виникнути багато шляхів зловживання цим правом. Тому повинно бути багато обмежень щодо застосування евтаназії.Не можна легалізувати активну евтаназію. Пасивна евтаназія за добровільної згоди хворого може мати місце, як винятковий захід за певних умов:
смертельно тяжка хвороба, що супроводжується неймовірно тяжкими болями та ознайомлення хворого з його діагнозом та роз’яснення наслідків хвороби
прийняття колегії лікарів – спеціалістів певного рішення про те, що подальше лікування хворого не принесе позитивних результатів
якщо сам хворий наполягає на позбавленні його від таких тяжких страждань, і у письмовій формі завіреній нотаріусом і колегією лікарів – спеціалістів
коли всі можливості медицини вичерпано.
Евтаназія дуже складна процедура, і один хибний крок може призвести до невідворотних наслідків таких як, навмисне позбавлення людини життя для певних цілей і махінацій її родичами, трансплантація органів, можливість вилікувати людину, яку було позбавлено життя з підстав невірного діагнозу. Не можна, щоб евтаназія породжувала вбивство для наживи.
В Україні активна евтаназія не буде дозволена ймовірно, однак у країні набирає обертів пасивна евтаназія, не зважаючи ні на які заборони законом. При тяжких хворобах, наприклад як рак, до безнадійних пацієнтів застосовують менш інтенсивне лікування і немає належного догляду за ними [2, с.31].
Легалізація евтаназії в Україні сьогодні призведе до негативних наслідків. Наша держава не готова для цього. Необхідно здійснити безліч закладів для того, щоб евтаназія було правом людини на гідну смерть, а не її вбивством. Легалізація евтаназії може стати засобом тиску на певну категорію людей соціально не захищених, літніх людей, інвалідів, дітей – сиріт і т.д. Зупинення розвитку медицини. Країна не готова до таких нововведень.
Таким чином, евтаназія – це засіб для полегшення страждань, з медичної точки зору чи засіб вбивства з морально – етичної, кожен сам повинен вирішити. Але, на даний час, Україна не готова гарантувати евтаназію як право на гідну смерть.
Література:
1. Домбровська О. Право на смерть: парадокс чи необхідна умова демократичного суспільства?” // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Збірник наукових праць. За матеріалами Міжнародної наукової конференції “Актуальні проблеми правознавства очима молодих учених”. – 2002. – № 1. – с. 48–49.
2. Анікіна Г. В. Перспективи легалізації евтаназії в Україні/ Г. В. Анікіна// Форум права. – 2009. – №3. – С. 25–34
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
