Закон України «Про основи національної безпеки України» визначає, що захист територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів є одним із пріоритетів національних інтересів України (ст.6). Дієвим механізмом забезпечення публічних інтересів в адміністративно-політичній сфері, в тому числі в сфері захисту державного кордону є адміністративно-правові режими.
Теоретичні питання визначення та класифікації адміністративно-правових режимів взагалі були предметом дослідження вітчизняних та російських вчених-адміністративівстів – В. Б. Авер’янова, С. С. Алєксєєва, Д. М. Бахраха, Ю. П. Битяка, В. К. Колпакова, Т. О. Коломоєць, С. В. Ківалова та інших. Однак питання адміністративно-правових режимів в сфері охорони державного кордону досліджувались лише фрагментарно.
Д. М. Бахрах [1, с.201] та Т. О. Коломоєць [2, с.200] визначають адміністративно-правові режими, як певне поєднання адміністративно-правових засобів регулювання, опосередкованого імперативним методом юридичного впливу, який виявляється в тому, що суб’єкти правовідносин посідають юридично нерівні позиції. О. О. Крестьянінов акцентує увагу на тому, що деякі вчені дане визначення адміністративно-правового режиму не підтримують та наводить в якості приклада точку зору Ю. О Тихомирова, який адміністративно-правовий режим розглядає як окремий вид регулювання, у рамках якого створюється й використовується певна комбінація юридичних, організаційних та інших засобів для забезпечення того чи іншого державного стану [3, с.270]. С. В. Ківалов зазначає, що адміністративно-правові режими характеризуються такими рисами, як: визначення спеціальними нормами поведінки фізичних та юридичних осіб, детальне регламентування діяльності державних органів, встановлення додаткових правил, особливого контролю та певних обмежень в сфері дії особливого режиму [4, с.201].
Національне законодавства в сфері охорони державному кордону закріплюються такі режими як: режим державного кордону, прикордонний режим та режим у пунктах пропуску через державний кордон. Враховуючи те, що охорона державного кордону належить до сфери публічного адміністрування, правові режими у відповідній сфері є різновидами адміністративно-правових режимів та характеризуються притаманними адміністративно-правовим режимам ознаками (імперативним методом, законодавчо регламентованими режимними правилами, визначеними просторово-часовими межами дії тощо). Варто зазначити, що в публіцистичних виданнях інколи ототожнюють поняття «режим державного кордону», «прикордонний режим» та «режим пропуску через державний кордон» що є помилковим, а отже слід детально проаналізувати сутність відповідних режимів.
Відповідно до Закону України «Про державний кордон України» режим державного кордону – це порядок перетинання державного кордону України, плавання і перебування українських та іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальному морі та внутрішніх водах України, заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у внутрішні води і порти України та перебування в них, утримання державного кордону України, проводження різних робіт, промислової та іншої діяльності на державному кордоні України (ст.8). Окрім того зазначається, що відповідний режим визначається актами законодавства України та міжнародними договорами України.
В нормативно-правових актах використовується також термін «прикордонний режим», однак його точного визначення не надається. Так, аналіз ІІІ розділу Закону України «Про державний кордон України» дозволяє визначити прикордонний режим, як правила в'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України які встановлюються у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі. Положення про прикордонний режим, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року також не містить точного визначення відповідного поняття, однак встановлює систему режимних заходів у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі, які регламентують відповідно до законодавства правила в’їзду, тимчасового перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, проведення робіт, обліку та тримання на приставах, причалах і в пунктах базування маломірних суден, інших засобів, що не є суднами, але пристосовані для переміщення на них людей по воді, а також апаратів підводного плавання, їх плавання і пересування у територіальному морі та внутрішніх водах України (п.1). В контексті аналізу відповідних норм варто погодитися з точкою зору Половнікова В.В., що і в одному і в іншому випадку зазначені правила або режимні заходи, які регламентують такі правила не розкривають повною мірою сутність прикордонного режиму, а стосуються лише частини його змісту – режимних заходів [5, с.133]. Половніков В.В. пропонує визначити прикордонний режим, як систему віднесених до внутрішньої компетенції України режимних заходів, які встановлюються у межах визначеної законодавством території прикордонних смуг з метою забезпечення правового порядку на державному кордоні й у прикордонній Україні [5, с.134].
Окремим видом адміністративно-правового режиму в сфері охорони державного кордону є режим у пунктах пропуску через державний кордон України, який відповідно до Закону України «Про державний кордон України» визначається як порядок перебування і пересування всіх осіб і транспортних засобів у межах території прикордонних залізничних і автомобільних станцій, морських і річкових портів, аеропортів і аеродромів, відкритих для міжнародного сполучення, а також здійснення іншої діяльності, пов'язаної з пропуском через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів (ст.26). Тобто, відповідний режим спрямований переважно на забезпечення проведення прикордонного та інших видів контролю (митного, ветеринарного тощо).
Таким чином, можна зробити висновок що досліджені види адміністративно-правових режимів у сфері охорони державного кордону взаємопов’язані але не варто їх ототожнювати. Якщо встановлення режиму державного кордону торкається сфери міжнародних відносин, то встановлення прикордонного режиму належить виключно до внутрішньої компетенції держави. Що стосується режиму у пунктах пропуску через державний кордон, то його варто розглядати як складову прикордонного режиму.
Література:
1. Бахрах Д. Н. Административное право. Учебник / Д. Н. Бахрах. – М.: Бек, 1996. – 355 с.
2. Коломоєць Т. О. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник / Т. О. Коломоєць. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 576 с.
3. Адмністративне право України. Академіний курс: Том 1. Загальна частина / За ред. В. Б. Авер’янова. – К.: Юридична думка, 2004. – 584 с.
4. Административное право Украины: Учебник / Под ред. С. В. Кивалова. – Х.: Одиссей, 2005. – 880 с.
5. Половніков В. В. Категорія «прикордонний режим» у законодавстві України / В. В. Половніков // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - № 3(46). – 2011. – С.130-135.
|