:: LEX :: ДО ПИТАННЯ ПРО ПОДАННЯ ДОДАТКОВИХ ДОКАЗІВ ДО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 68)

Термін подання матеріалів

14 січня 2025

До початку конференції залишилось днів 19


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ДО ПИТАННЯ ПРО ПОДАННЯ ДОДАТКОВИХ ДОКАЗІВ ДО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ
 
29.09.2007 09:05
Автор: Згама Антоніна Олександрівна, аспірантка кафедри правового регулювання економіки Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана
[Господарське право. Господарський процес]
У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього (ч. 1 ст. 101 ГПК України).
Однак законодавець, крім поняття «додатково подані докази», використовує у п. 3 ч. 1 ст. 94 ГПК термін «матеріали подані додатково». Тому виникає потреба з’ясувати, чи є ці поняття різними чи тотожними.
Це питання висвітлювалося в роботах багатьох процесуалістів, погляди яких були різними.
Зокрема, на думку А.Ф. Клейнмана до нових матеріалів відносяться лише докази [1]. Деякі автори висловлювалися, що поняття «матеріали» включає як докази в процесуальному значенні цього слова, так і різні письмові заяви громадян про обставини справи, думки компетентних осіб, викладені в письмовій формі, що не мають процесуальної сили доказів [2].
Протилежну позицію зайняв С.Н. Абрамов, який стверджував, що матеріали, котрі можуть бути надані вищестоящому суду, не є доказами в процесуальному розумінні. Як аргумент, він наводив ту обставину, що матеріали, передані вищестоящому суду, не мають на меті встановлення фактів, не досліджуються й не оцінюються в тому порядку, в якому це відбувається в суді першої інстанції, а тому вони не можуть бути судовими доказами [3].
Але С.Н. Абрамов досліджував провадження в суді другої інстанції, перегляд справ у якій здійснювався за правилами неповної апеляції. На відміну від радянських часів, апеляційні господарські суди України за наявними і додатково поданими доказами повторно розглядають справу.
Проте не можна не погодитися з тим, що не всі матеріали відносяться до числа доказів. Так, пояснення сторін і третіх осіб є доказами у тій частині, в якій вони містять відомості про факти, що входять до предмету доказування. У поясненнях сторін правильно виділяють: повідомлення, відомості про факти, тобто докази; волевиявлення; міркування про юридичну кваліфікацію правовідносин; мотиви, аргументи, з допомогою яких кожна сторона висвітлює фактичні обставини у вигідному для себе аспекті; вияв емоцій, настроїв [4].
Враховуючи вищевикладене, переконливим є твердження, що не всі доводи і міркування належать до доказів. Значить, міркування учасників процесу про юридичну кваліфікацію правовідносин не є доказом. Але ці міркування, викладені у письмовій формі, можуть бути подані до суду апеляційної інстанції, який зобов’язаний їх розглянути і які можуть мати значення для правильного вирішення спору.
Отже, прослідковується невідповідність статей ГПК України. З одного боку, в апеляційній скарзі особа вказує на підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення, і посилається при цьому на законодавство і матеріали, що є у справі або подані додатково (п. 3 ч. 1 ст. 94 ГПК України). З іншого боку, апеляційний господарський суд повторно розглядає справу за наявними у справі і додатково поданими доказами, які приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього (ч. 1 ст. 101 ГПК України).
Тому вважаємо за потрібне замінити у ч. 1 ст. 101 ГПК України термін «додатково подані докази» і «додаткові докази» на «додатково подані матеріали» та «додаткові матеріали» відповідно.

Література:
1. Клейнман А.Ф. Советский гражданский процесс. – М.: Госюриздат, 1954. – С. 303.
2. Гродзинский М.М. Кассационное и надзорное производство в советском уголовном процессе. – М.: Госюриздат, 1953. – С. 45.
3. Абрамов С.Н. О новых материалах при рассмотрении гражданских дел в кассационном производстве// Правоведение. – 1961. - № 3. – С. 103.
4. Треушников М.К. Судебные доказательства. – М., 1997. – С. 181.

е-mail: zgama@mail.ru

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ДО ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПУ ПОВНОГО ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ В ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ
27.09.2007 15:45




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше