Недосконалість українського законодавства, у якому чітко не визначені права та обов'язки як суб'єктів господарювання, так і органів, які здійснюють за ними контроль, недостатнє теоретичне обґрунтування деяких положень законодавства призводять до таких ситуацій, коли різні особи тлумачать закон по-різному.
Однією із таких не врегульованих належним чином проблем українського законодавства на даний час є відсутність чіткого визначення підстав встановлення фінансової відповідальності, зокрема, за порушення податкового законодавства.
Оскільки цей вид відповідальності з'явився в Україні порівняно недавно, теоретичне обґрунтування його застосування перебуває на стадії розроблення, то і проблем та неузгоджених, суперечливих питань щодо застосування фінансової відповідальності за порушення податкового законодавства більше ніж достатньо. Більше того, відсутнє навіть чітке визначення самої фінансової відповідальності [1].
Адже, серед видів юридичної відповідальності традиційно виділяють конституційну, матеріальну, дисциплінарну, адміністративну, цивільну та кримінальну [2, стр.137].
Головним аргументом при запереченні існування фінансової відповідальності як виду є посилання на ст. 92 Конституції, в якій згадуються чотири види юридичної відповідальності: цивільна, адміністративна, кримінальна та дисциплінарна, існування інших видів відповідальності, крім передбачених Конституцією на думку прибічників цієї позиції, неможливе [3]. Однак такий аргумент не вважають переконливим і самі прихильники «традиційних» видів відповідальності, стверджуючи, що подібне трактування цього положення Конституції є її звуженим тлумаченням, оскільки з нього зовсім не випливає, що перелік існуючих видів юридичної відповідальності є вичерпним [4]. У згаданій ст. 92 Конституції України (п. 22) зазначено, що виключно Законами України встановлюються засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Таким чином, Конституцією визначено джерела права, якими можуть встановлюватися зазначені види відповідальності — виключно Закони. А засади фінансово-правової відповідальності можуть встановлюватися й іншими, в тому числі підзаконними нормативно-правовими актами.
У рішенні Конституційного Суду України роз'яснюється, що положення п. 22 ст. 92 Конституції України слід розуміти так, що ним безпосередньо не встановлено види юридичної відповідальності [5]. Отже, інші види юридичної відповідальності, крім указаних у ст. 92 Конституції України, можна визначати залежно від юридичної природи відповідного правопорушення, за яке передбачена відповідальність, характеру шкоди, завданого ним, особливостей санкцій, які застосовуються до правопорушників, та від інших факторів.
На нашу думку, фінансово-правова відповідальність як вид юридичної відповідальності об'єктивно сформувалася, має характерні тільки для неї ознаки і специфічні риси, але поряд з деякими іншими реально існуючими інститутами не знайшла чіткого закріплення в українському законодавстві.
На даний час фінансова відповідальність, як окремий вид відповідальності на законодавчому рівні закріплена тільки в Податковому Кодексі Україні, в якому визначено, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються фінансова, адміністративна та кримінальна відповідальність [6, ст.111].
Виходячи із контексту ст.111 Податкового Кодексу України фінансову-правову відповідальність – можно визначити, як один із видів юридичної відповідальності, яка виражається у застосування до правопорушника уповноваженими на те державними органами, фінансово-правових норм-заходів державного примусу.
Визнаючи фінансову відповідальність самостійним видом юридичної відповідальності, фахівці вказують на головну її особливість, яка полягає в тому, що крім штрафних санкцій вона передбачає і правовідновлювальні санкції, які стимулюють виконання фізичними та юридичними особами обов'язків, передбачених фінансовим (податковим) законодавством, а також забезпечують компенсацію шкоди, завданої державі в результаті їх протиправної поведінки, що є одним із факторів при визначенні розмірів фінансових санкцій [7, С.132-133].
Із наведеного можна виділити наступні ознаки фінансово-правової відповідальності: юридичною підставою виникнення фінансової відповідальності є правові норми та прийняття вповноваженим державним органом, а в деяких випадках і самим правопорушником, рішення про застосування фінансової санкції, фактичною підставою фінансової відповідальності є фінансове правопорушення, специфіка фінансової відповідальності по¬лягає в тому, що рішення про накладення фінансових санкцій може бути ухвалене самим правопорушником.
Отже, з розвитком податкового законодавства, фінансова відповідальність виділилася як самостійний вид відповідальності, яка має специфічні риси, хоча і знаходиться поки ще в стадії формування. Це пов’язано з процесом уніфікації фінансового законодавства – розробкою єдиної системи заходів фінансово-правової відповідальності та фінансово-процесуального провадження.
Заходи фінансово-правової відповідальності носять подвійний характер – що проявляється у функціях, які носять каральний характер і направлені на покарання правопорушника, та компенсаційний характер і направлені на відшкодування (компенсацію) збитку, заподіяного неправомірною поведінкою.
Ці заходи фінансово-правової відповідальності, залежно від сфери застосувань (бюджетна або податкова) набувають риси характерні саме для цієї сфери. Потребує доопрацюванню, як в теорії, так і фінансового законодавства питання про склад і види фінансових правопорушень, що дозволить виключити деякі суперечності в законодавчому визначенні їх місця і в розмежуванні окремих елементів складів конкретної провини.
Література:
1. Легка І. Деякі аспекти застосування фінансової відповідальності за порушення податкового законодавства / І.Легка Підприємництво, господарство і право, вересень 2004, № 9 – С. 104.
2. Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави і права: Підручник / М.С. Кельман, О.Г. Мурашин, Н.М. Хома – Львів: «Новий Світ - 2000», 2003. – С. 475.
3. Гусак Н. Любая ли ответственность юрлицу к лицу? // Юридическая практика. — 1999.— №15(97). — С.6
4. Кротюк В., Іоффе А., Лук'янець Д. Фінансові санкції та адміністративна відповідальність: проблема співвідношення // Право України. — 2000. — №5. — С 31.
5. Рішення Конституційного Суду України від 30.05.01 № 7-рп/2001 // Бухгалтерия. —2001. — № 25/2 (440). — С. 5.
6. Податковий Кодекс України / http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17
7. Демидов О.А. Напрямки підвищення відповідальності платників за своєчасність сплати податків, Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення / О.А.Демидов Збірник наукових праць за матеріалами науково практичної конференції 1-2 грудня 2000р.-Ч.1-Ірпінь.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
