Згідно з п. 18 ч. І ст. 3 КПК України, слідчий суддя – це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод і інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому ст. 247 цього Кодексу, – голова чи на його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя.
Одним із повноважень слідчого судді зі здійснення судового контролю за проведенням досудового розслідування є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого та прокурора. Дане питання регулюється ст.ст. 303-307 параграфу 1 глави 26 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні до слідчого судді можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна; 2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування – потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником; 3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником; 5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим – особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки – особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій – особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, – підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.
При ознайомленні зі змістом п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України виникає запитання, що це за інші процесуальні дії, бездіяльність у нездійсненні яких слідчим, прокурором може бути оскаржена до слідчого судді. Після набрання чинності новим КПК така правова невизначеність може призвести до того, що учасники кримінального провадження будуть подавати скарги слідчому судді на будь-яку бездіяльність слідчого, прокурора. Тому, на наш погляд, редакцію п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України необхідно уточнити, визначивши, при нездійсненні яких процесуальних дій заінтересовані особи мають право оскаржити до слідчого судді таку бездіяльність слідчого, прокурора.
По даному питанню заслуговує на увагу порядок регламентації оскарження процесуальної бездіяльності слідчого та прокурора у інших країнах. Наприклад, відповідно до ст. 125 КПК Російської Федерації суд розглядає скарги на таку бездіяльність органу досудового розслідування, прокурора, яка спроможна заподіяти шкоду конституційним правам та свободам учасників кримінального судочинства або утруднити доступ осіб до правосуддя. Законодавець прямо не вказує, про яку бездіяльність йдеться. Разом з тим про це вказано у постанові Пленуму Верховного Суду Російської Федерації від 10 лютого 2009 року № 1 «Про практику розгляду судами скарг у порядку ст. 125 Кримінально-процесуального кодексу Російської Федерації». До суду може бути оскаржена бездіяльність органу досудового розслідування, яка полягає у відмові у призначенні захисника, допуску законного представника, визнанні потерпілим, прийомі повідомлення про злочин, задоволенні клопотання підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, а також потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача або їх представників. Підлягає оскарженню бездіяльність при перевірці повідомлення про злочин, а також бездіяльність, що полягає у невиконанні слідчими органами судового рішення, яке винесено у порядку ст. 125 КПК Російської Федерації.
Необхідно акцентувати на тому, що у ч. 1 ст. 303 КПК України йде мова тільки про оскарження до слідчого судді рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора. На наш погляд, заінтересованим особам необхідно надати право оскаржувати до слідчого судді і рішення уповноваженої службової особи про затримання особи, яке приймається у порядку, передбаченому ст. 208 КПК України. Обґрунтування висловленої пропозиції полягає у тому, що відповідно до ч. 5 ст. 29 Конституції України кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
У ст. 304 КПК України йдеться про строк подання до слідчого судді скарги, її повернення та відмову у відкритті провадження. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Скарга повертається, якщо: 1) скаргу подала особа, яка немає права подавати скаргу; 2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді; 3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 304 КПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами. Слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами. Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку. Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України.
Порядок розгляду скарг регулюється ст. 306 КПК України. У ч. 1 цієї статті вказано, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.ст. 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень глави 26 КПК України.
На наш погляд, деякі із правил судового розгляду, які передбачені ст.ст. 318-380 КПК України, досить незручно застосовувати під час розгляду слідчим суддею скарг на дії, рішення чи бездіяльність слідчого, прокурора. Тому вважаємо, що слід окремо врегулювати у ч. І ст. 306 КПК України порядок розгляду таких скарг. Пропонуємо доповнити цю норму положенням, що скарга подається особою, зазначеною у ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, до місцевого суду за місцем провадження досудового розслідування. Про відкриття провадження за скаргою або про відмову у цьому слідчий суддя протягом доби з дня надходження скарги виносить ухвалу, копія якої надсилається особі, що її подала, слідчому, прокурору. В ухвалі про відкриття провадження вказуються час і місце розгляду скарги, список осіб, які викликаються у судове засідання, строк подання слідчим, прокурором слідчому судді матеріалів кримінального провадження. При розгляді скарги слідчий суддя має дослідити надані матеріали, заслухати пояснення викликаних осіб та думку прокурора щодо законності прийнятого процесуального рішення, виконаної дії.
У ч. 2 ст. 306 КПК України визначений строк, протягом якого слідчий суддя зобов’язаний розглянути скаргу. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги.
Як уявляється, доцільно скоротити строк розгляду слідчим суддею скарги на рішення слідчого, прокурора про відмову у застосуванні заходів безпеки або про їх скасування. Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 52-5 КПК України (1960 р.) суддя повинен був негайно розглянути скаргу та такі рішення.
У ч. 3 ст. 306 КПК України вказано, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Очевидним є внутрішнє протиріччя ч. 3 ст. 306 КПК України. У цій нормі спочатку йде мова про те, що розгляд скарг здійснюється за обов’язкової участі прокурора. Потім зазначено, що його відсутність не є перешкодою для розгляду скарги. Вважаємо, що прокурор зобов’язаний брати участь у судовому розгляді скарги, надаючи при цьому доводи на підтвердження законності рішення, дії чи бездіяльності слідчого. Така його участь потрібна для забезпечення реалізації принципу змагальності сторін кримінального провадження.
У ч.ч. 1-2 ст. 307 КПК України йдеться про ухвали слідчого судді, які можуть бути постановлені за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора. Ухвала може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов’язання припинити дію; 3) зобов’язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
На наш погляд, ст. 307 КПК України доцільно доповнити положенням про винесення слідчим суддю ухвали про закриття провадження за скаргою. Необхідність у прийнятті такого рішення виникає у тому випадку, коли після надходження скарги до суду, слідчий, прокурор відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 305 КПК України самостійно скасовують рішення, передбачені пунктами 1-3, 5, 6 ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, припиняють дію чи бездіяльність, які оскаржуються.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
