Сучасний рівень розвитку суспільства характеризується стрімким зростанням потоків і обсягів інформації, ускладненням механізмів управління соціальними процесами та явищами. За таких умов впровадження інформаційних систем в діяльність державних органів є обов’язковою умовою їх повноцінного функціонування.
Використанню інформаційних систем у діяльності органів влади присвячено значна кількість досліджень. Особливої уваги заслуговують праці таких науковців як: С. Г. Кулішов, Н.М. Кушнаренко, Ю.М. Столяров, Г.М. Швецова-Водка та інші.
Сьогодні ми живемо в інформаційному суспільстві, де головним ресурсом є інформація, саме на основі володіння інформацією про всілякі процеси і явища можна ефективно й оптимально будувати державне управління. Діяльність урядових структур містить у собі інформаційну складову, зокрема організацію інформаційних взаємодій із суб’єктами громадянського суспільства в процесі управління державою. Проте у багатьох сучасних державах, порівняно з найбільш розвинутими країнами, спостерігається несерйозне ставлення до використання Інтернет-технологій. Як наслідок - велике відставання у масштабах, технологічному й організаційному рівнях, незважаючи на вжиті заходи. Це свідчить про недостатню готовність урядових структур багатьох країн світу переходити на якісно новий рівень діяльності держапарату.
Заслуговує уваги концепція так званого «електронного уряду», що передбачає публічну діяльність органів державної влади максимально відкритою для громадян. Усі документи, матеріали, рішення і постанови, що не містять зведень, віднесених до обмеженого користування, а також організаційна та поточна інформація розміщаються на електронних сайтах відповідних органів і структур державної влади, від яких вона може бути оперативно отримана будь-яким користувачем мережі. При цьому користувач, який реалізує своє право на одержання інформації про діяльність органів державної влади через їх сайт (віртуальне представництво) у мережі, заощаджує час, уникає малоефективної рутинної процедури надсилання по офіційних каналах запитів, уникає необхідності численних погоджень чиновників-посередників в інформаційному обміні державної влади з громадянами, а також одержує можливість дізнаватися про матеріали (звичайно, з числа розміщених на сайті), про існування яких він, можливо, і не підозрював. Громадянин може оперативно одержувати інформацію про всі події, що відбуваються в системі владних відносин, а держава, зі свого боку, довідуватиметься про зміни, що відбуваються з її громадянами, що винятково важливо при вирішенні питань у різних гострих і кризових ситуаціях, а також у багатьох випадках запобігає здійсненню помилок.
Отже, впровадження у діяльність системи органів державної влади принципів «електронного уряду» дає змогу будь-якому громадянину, який перебуває як на території держави, так і за її межами, прямо звернутися до конкретного підрозділу конкретного органа державної влади для вирішення певного питання, обминаючи процедуру особистого спілкування з чиновником, який володіє компетенцією для вирішення цього питання.
Література:
1. Марущак А. І. Інформаційне право України : Підручник. – К. : Дакор, 2011. – 456 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
