Актуальність теми. Особливої уваги потребує дослідження сучасного стану сільського господарства в Україні, напрямки і перспективи його розвитку. Оскільки постійно загострюється проблема забезпечення населення продовольством, яке виступає не тільки визначальним чинником продовольчої, але й економічної безпеки країни, і від стану якого багато в чому залежить розвиток промисловості і підвищення добробуту населення. Усе це вказує на забезпечення пріоритетності розвитку сільського господарства в національній економіці де такі відносини регулюються аграрним правом.
Дослідженням перспектив розвитку сільського господарства уже тривалий час займаються українські вчені, серед яких В.Я. Месель- Веселяка, Є.І. Бойко, О.М. Бородіна, П. Борщевський, І.Р. Залуцький, В.К. Збарський, В.С. Кравців, Ю.Я. Лузан, А.В. Лісовий, І.В. Прокопа, П.Т. Саблук, М.П. Талавиря, Л. Шепотько, В.В. Юрчишин та інші [3].
У їхніх працях відображено ґрунтовні результати досліджень основних шляхів і чинників розвитку сільського господарства та викладено аналіз досвіду такого розвитку в зарубіжних країнах.
Сільське господарство є конкурентноздатною галуззю, оскільки Україна має потужний агропромисловий потенціал, а також володіє сприятливими кліматичними умовами і якісними земельними ресурсами, наявність яких свідчить про можливість ефективного розвитку сільськогосподарського виробництва.
Аграрний сектор є важливою стратегічною галуззю української національної економіки, який, дає значній частині сільського населення робочі місця і формує 16-17% валового внутрішнього продукту. Якщо співставити цей показник у різних державах, то варто зауважити, що у Білорусії та Казахстані, він становить 13%, в Росії - майже 7%, в Грузії - більше половини, Вірменії, Киргистані та Узбекистані - близько третини. Але економічні можливості аграрного сектора України використовуються не повністю. Аграрний сектор забезпечує близько 60% фонду споживання населення, займає друге місце серед секторів економіки у товарній структурі експорту і залишається практично єдиною галуззю, яка багато років поспіль забезпечує позитивне зовнішньоторгівельне сальдо [2].
Сільськогосподарські підприємства виробляють 44,9 % валової продукції сільського господарства, у т.ч. 45,1 % продукції рослинництва і 44,7 % продукції тваринництва.
Середньорічне виробництво валової продукції у 2012-2013 рр. проти 1999 р. зросло на 44 %, у тому числі рослинництва – на 74,4 % і тваринництва – на 13,8%. Обсяг сільськогосподарського виробництва становив 117,5 %, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах – 123,8 % , у господарствах населення – 112,3 %. Обсяг продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств у фактичних цінах становив 265,1 млрд грн. Виробництво продукції рослинництва вперше перевищило рівень 1990 р. – на 11,1 %, однак продукції тваринництва було вироблено на 46 % менше [4].
У 2008 р. і 2011 р. отримано найвищий за всю історію України урожай зернових – відповідно 53,3 і 56,7 млн тонн проти 51 млн тонн у 1990 р.
Починаючи з 2001 р. виробництво сільськогосподарської продукції в сільськогосподарських підприємствах є прибутковим, рівень рентабельності у 2010 р. становив 21,1 %, що є найвищим показником за останні 10 років. У 2012 р. сільськогосподарські підприємства одержали 17,1 млрд грн чистого прибутку, в тому числі 12,7 млрд грн від реалізації сільськогосподарської продукції [4].
Продуктивність праці в сільськогосподарських підприємствах у 2010 р. перевищила рівень 1990 року у 2,5 рази. За рахунок власного виробництва забезпечується внутрішня потреба у зерні, цукрі, олії, картоплі, овочах, зросло споживання на одну людину молока і м'яса. Проте урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність тварин значно нижчі, ніж у розвинених країнах світу. Продовжується скорочення поголів’я худоби та птиці [4].
Низька дохідність виробництва стримує його модернізацію, впровадження нових технологій, оновлення матеріально-технічної бази. Інвестиції на розвиток соціальної сфери села нині становлять лише 7,6 млрд грн, що набагато нижче потреби в них. Праця у сільському господарстві залишається мало престижною, продовжує погіршуватися демографічна ситуація на селі: зменшується загальна чисельність і питома вага сільського населення, зростає кількість людей пенсійного віку. Внаслідок цього відбувається подальший міграційний відплив сільської молоді у міста [4].
Недостатньою залишається державна підтримка сільського господарства. У 2012 році сільськогосподарські підприємства одержали 4,38 млрд. грн державної підтримки, у тому числі 3,13 за рахунок відшкодуванню податку на додану вартість і 1,25 за рахунок бюджетної дотації. Із розрахунку на 1 гектар сільськогосподарських угідь ця підтримка становила 211 грн, тоді як у Польщі вона сягала 155 $ USD. [4].
Тому, можна говорити про те, що ресурсний потенціал сільського господарства, в основі якого знаходяться високопродуктивні землі сільськогосподарського призначення та сприятливі агрокліматичні умови, має значні можливості для подальшого свого розвитку [4].
Тому, необхідно створити сприятливі умови для більш повного використання потенціалу сільського господарства, а саме: забезпечити формування конкурентоспроможних на внутрішньому та зовнішніх ринках виробничих структур, продовжити реформи в самій економіці країни та її аграрному секторі, і шляхом формування ефективної науково-технологічної, бюджетної, податкової, фінансово-кредитної та цінової політики держави. Оскільки, сучасний вплив держави на розвиток сільського господарства України з одного боку є доволі значним а з іншого недостатньо ефективним тому, що єдиним комплексним нормативно-правовим документом, який виражає державну підтримку аграрного сектору сьогодні є Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» від 2004р [4].
Але, незважаючи на ці показники на сьогоднішній момент сільське господарство в України переживає не найкращі часи. Оскільки, в більшості регіонів переважає споживче сільське господарство, тобто жителі на власних ділянках вирощують тільки ту кількість сільгосппродукції, яка необхідна для задоволення власних потреб, і в незначній мірі – для роздрібного продажу, і це пов’язано зі складною економічною обстановкою як всередині держави так і в світі.
Тому, на мою думку, для того щоб сільське господарство розвивалося потрібні суттєві зміни, а саме:
1. потрібні стабільні ціни, орієнтуючись на які фермери могли б визначати оптимальний обсяг виробництва продукції;
2. потрібно запровадити заходи, які б сприяли збільшенню кількості фермерських господарств ( найважливішою проблемою у їх створенні є відсутність стартового капіталу, де цю проблему можна усунути шляхом надання підприємцям вигідних кредитів;
3. потрібно забезпечити гарантії збуту всієї виготовленої сільськогосподарської продукції за вигідними цінами;
4. впровадження інноваційних технологій задля зміцнення конкурентоспроможності с/г продукції;
5. зменшення ризиків від природно-кліматичних умов та удосконалення системи захисту господарств;
6. вдосконалення нормативно-правових актів щодо аграрної політики держави (оскільки, з одного боку, відсутнє в повному обсязі фінансове забезпечення законів, що приймаються, а з іншого – невиконання вже прийнятих законів та інших нормативно-правових актів);
7. повинен забезпечуватися державою принцип пріоритету соціального розвитку села (державна підтримка жителів села ,які займаються сільським господарством);
8. потрібно підвищити продуктивність та оплату праці в сільському господарстві;
9. сформувати високоосвічені професійні кадри для створення та впровадження у виробництво високопродуктивних сортів (рослин), нових порід тварин і птиці;
10. створити сприятливі умови для розвитку і захисту вітчизняного товаровиробника на світовому ринку;
11. надання пільгових довгострокових кредитів на закупівлю пального, витратних матеріалів, техніки;
Висновки. Розвиток сільського господарства в Україні на сьогодні має загальмований характер. З огляду на проблеми, накопичені в аграрному секторі щодо сільського виробництва, більшість із цих заходів потребує нагального вирішення і впровадження змін.
Література:
1. Господарський кодекс України: від 16.01.2003р. №436-VI за станом на 27 лютого 2008р. // Звід кодексів України: / ВРУ. – Офіц. Видання. – К.: Парламентське видавництво, 2009. – Т. 1. – С. 3-153.
2. Лузан Ю. Я. Напрями розвитку сільськогосподарського виробництва і соціальної сфери села / Ю. Я. Лузан // Економіка АПК. – 2009. – № 7. – С. 3-12.
3. Пікус А.Ю. Сільське господарство України : тенденції та перспективи розвитку / А.Ю. Пікус// Економіка. 126 /2011. – ст. 51.
4. Стратегічні напрями розвитку сільського господарства України на період до 2020 року /за ред. Ю.О. Лупенка, В.Я. Месель-Веселяка. – К. : ННЦ “ІАЕ”, 2012. – 4-7 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
