Початок ХХI століття поклав початок новому етапу у житті людства. Активним пошуком засобів захисту усього цивілізованого світу, та балансу між правами та свободами окремого громадянина та безпекою держави і суспільства в цілому. У цьому зв’язку, як вірно зазначає А.Н. Чистяков, безпеку нашої держави неможливо розглядати окремо від міжнародної безпеки. Парадигма інформаційної безпеки передбачає розгляд категорії безпека як складної системи, необхідною для існування людини, держави, суспільства.
Дослідження проведенні авторами свідчить що феномен безпеки та, зокрема, інформаційної безпеки досліджувала значна кількість вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема: О. Баранов, О. Белов, В. Бондаренко, А. Заварський, Р. Калюжний, Г. Лазарєв, В. Ліпкан, О.Литвиненко, О. Розум, О. Шевчук та інші.
Поняття безпеки при всій складності та багатогранності цієї категорії в основному зводиться до стану захищеності життєво важливих інтересів від зовнішніх і внутрішніх загроз. Інформаційна безпека держави - це стан її захищеності, при якому спеціальні інформаційні операції, акти зовнішньої інформаційної агресії, інформаційний тероризм, незаконне зняття інформації за допомогою спеціальних технічних засобів, комп’ютерні злочини та інший деструктивний інформаційний вплив не завдає суттєвої шкоди національним інтересам.
Інформаційна безпека має три основні складові: конфіденційність, цілісність і доступність. Конфіденційність належить до захисту чутливої інформації від несанкціонованого доступу. Цілісність означає захист точності і повноти інформації і програмного забезпечення. Доступність – це забезпечення доступності інформації і основних послуг для користувача в потрібний для нього час [1].
На нашу думку глибокий аналіз інформаційної безпеки здійснив В. Леунтіян у своїй монографії «Економічна безпека України», дослідивши такі категорії, як «інформаційна війна» - дії спрямовані на досягнення інформаційної переваги в національній військовій стратегії, шляхом впливу на інформацію та інформаційні системи противника, при одночасному збереженні захисту власної інформації та інформаційної системи. Також необхідно відмітити інформаційно-психологічну безпеку - стан захищеності психіки людини від деструктивного інформаційного впливу, тощо. Автори згодні з точкою зору В.Бондаренка які розглядають інформаційні операції, як попередньо сплановані, психологічні дії у мирний та воєнний час, спрямовані на ворожу, дружню або нейтральну аудиторію, що здійснюються засобами впливу на поведінку, з метою досягнення політичної, психологічної, воєнної переваги.
В сучасних умовах виникнення нових загроз для інформаційної безпеки держави, необхідно активізувати діяльність держави в даному напрямку. Особливу небезпеку становить поширення технології інформаційно-психологічного впливу на окремих осіб або їх груп, масову свідомість. Для цього використовують засоби масової інформації та спеціальні засоби інформаційно-пропагандистської спрямованості: глобальні комп’ютерні мережі й програмні засоби.
Література:
1. Фурашев В. Питання законодавчого визначення понятійно-категоріального апарату у сфері інформаційної безпеки // «Інформація і право». - № 1(14)/2012.
|