Роки незалежності Україні характеризуються рядом кардинальних змін, як позитивних, так і негативних, у всіх сфер життя суспільства. У нових політико-економічних умовах постійно зростає кількість злочинних замахів проти особистості, суспільства, держави. Насамперед збільшується кількість злочинних посягань, спрямованих на особистість і власність, що стимулює попит на охоронні послуги. Треба зазначити, що проблема злочинних посягань на особистість та майно була актуальною у всі періоди історії, незалежно від того, яка форма власності домінувала. У кожному з цих періодів державний та недержавний сектор охорони набував досвід у своїй діяльності, охоплював певні сфери суспільного життя, а держава в свою чергу намагалась забезпечити адміністративно-правове регулювання цієї діяльності. Тому в умовах неспроможності державних структур забезпечити правову охорону діяльності підприємницьких структур, потрібно вивчати і використовувати позитивний історичний досвід діяльності та правового забезпечення охоронних структур, їх участі у протидії злочинності, приділяючи особливу увагу недержавному сектору охорони.
Приватні фірми, які спеціалізуються на охороні об'єктів і фізичних осіб, виготовленні засобів безпеки, аналітично-інформаційних та юридичних послугах, почали з'являтися в незалежній Україні в 1991 році.
Перша приватна охоронна фірма в Україні була зареєстрована в Києві , як дочірнє підприємство московського охоронного агентства «Алекс ». Керуючись принципом «дозволено все , що не заборонено », приватні охоронні структури пропонували спочатку весь комплекс послуг: від приватного тілоохоронця до розшуку зниклих дітей.
На той час співробітниками приватних охоронних структур були як колишні працівники правоохоронних органів, так і члени діючих бандитських угрупувань. Тому доволі часто охоронні структури залучались до виконання абсолютно протилежних завдань тим, що були зазначені у статуті цих організацій.
За даними Мінстату і МВС України сьогодні в країні зареєстровано понад 4000 приватних структур, що спеціалізуються на питаннях безпеки. Загальна кількість осіб, залучених до виконання охоронних функцій, перевищує 100 тис. осіб. Серед них - нинішні лідери на ринку комерційних послуг безпеки: приватні фірми "Стелс-1", "Венбест", "Сакура М", «Охорона-Рівне». Більшість приватних агенцій починали з охорони офісів, потім стали надавати послуги особистих охоронників. Сьогодні найбільш могутні служби безпеки цілком "ведуть" замовника послуг – від організації пропускного режиму на підприємстві до перевірки надійності партнерів і захисту від промислового шпигунства [2, с. 86].
Різке збільшення кількості охоронних підприємств на Україні спостерігається на межі 1994 - 1995 років. Стрибок, що спостерігався, був пов'язаний із появою нормативного регламентування про умови і правила здійснення підприємницької діяльності з надання послуг по охороні колективної і приватної власності. Як і будь-яке нове явище, особливо, яке пов'язане з матеріальними благами, приватна охоронна діяльність викликала навколо себе ажіотаж; тим більше, що потреба у вищезазначених послугах у цей період різко зросла. Про масштабність процесу створення приватних охоронних агенцій свідчить створення у 1995 році Української Федерації працівників недержавних служб безпеки. Федерація позиціонувалась як всеукраїнська громадська організація, яка за професійними принципами об'єднує громадян України, які на законних підставах займаються охоронної, детективної, інформаційної та іншою діяльністю, пов'язаною із захистом бізнесу та особистості. На сьогоднішній день до складу Федерації входить понад 140 фірм і організацій, що знаходяться в 35 містах України. Створені 20 регіональних відділень: Волинське, Дніпропетровське, Донецьке, Житомирське, Закарпатське, Запорізьке, Київське міське та обласне, Кіровоградське, Львівське, Одеське, Тернопільське, Харківське, Херсонське, Чернігівське, Чернівецьке, Рівненське, Миколаївське, Кримське, Луганське [3, с. 109].
На сьогоднішній день в Україні існує реальна необхідність функціонування приватних охоронних структур. Вони є важливими компонентами в соціальній структурі сучасного українського суспільства і поряд із ДСО при МВС надають весь комплекс охоронних послуг на території країни. Разом с цим фактично вся сукупність недержавного сектору охорони залишається поза процесом єдиної політики держави у сфері забезпечення правопорядку та боротьби із злочинністю.
Література:
1. Курило В.І. Організаційно-правові засади надання охоронних послуг: автореф. дис…канд. юрид.наук: 12.00.07/ В.І. Курило. – Ірпінь, 2002. – С. 17
2. Сачаво А.Г. Адміністративно-правові основи діяльності приватних охоронних структур та їх взаємодія з ОВС України: Монографія/ КНУВС ННІПСК. – Київ: Науковий світ, 2006.-114 с
3. Становлення і розвиток недержавних суб’єктів сектору безпеки України (система безпеки підприємництва): аналіт. доп. (В.В. Крутов, В.Г. Пилипчук, за ред. О.О. Котелянець), Нац. Ін.-т стратег. досліджень.- К.-Фенікс, 2011.-132 с
4. Угровецький О.П., Галунько В.В. Охоронна діяльність: правові аспекти// Науковий вісник НАВСУ.- К.,2005.-№1. - С.20-26
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
