Непрямі податки доволі часто критикуються дослідниками, зокрема через те, що вони мають фіскальний характер, їх включення до ціни товарів та послуг призводить до її підвищення, а також те, що при непрямому оподаткуванні відсутній будь-який зв`язок з розміром доходів фактичних платників цих податків (споживачів). Відтак виходить, що при однаковому рівні споживання особи з більш низьким рівнем доходу витрачають його більшу частину, аніж особи, які мають більші розміру особистого доходу. Тобто порушується принцип соціальної справедливості податків, який передбачає установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків. Вважаємо, усунення останнього недоліку та забезпечення нормальної реалізації принципу справедливого оподаткування може бути здійснене через диференційований підхід до встановлення непрямих податків на окремі товари, роботи та послуги. Або ж шляхом вилучення певних категорій товарів першої необхідності з кола оподатковуваних. У той же час слід враховувати, що саме оподаткування товарів широкого попиту є основним джерелом фінансових надходжень до бюджету. Тому встановлення більш високих податків тільки на так звані товари не першої необхідності й розкоші звужує сферу непрямого оподаткування і скорочує надходження доходів до бюджету. І навпаки, навіть невисокий рівень непрямого оподаткування товарів повсякденного попиту забезпечує державі сталі й значні доходи, бо таке споживання є сталим і значним у масштабах суспільства.
Втім, попре означені недоліки непрямих податків, не можна сказати, що вони не виконують регулюючої функції. З цього приводу слушно наголошують А. М. Поддерьогін, Л. Д. Буряк, що непрямі податки мають, в основному, фіскальне спрямування. Однак було б неправильно заперечувати регулюючу функцію непрямих податків [1]. Звісно вони не несуть у собі таких стимулюючих можливостей як прямі податки. Втім непрямі податки також мають ряд позитивних рис. Так І. М. Данко, Л. В. Голишевська та В. В. Порхун пишуть, що непрямі податки в економіці нашої країни відіграють значну роль. Через непряме оподаткування може здійснюватись державний контроль над кількістю, якістю, виробництвом і споживанням продукції, робіт та послуг. Дослідження закордонних економістів довели, що відсоткові та фіксовані ставки по різному впливають на кількість і якість товарів в умовах конкурентного ринку. Зокрема використання відсоткової ставки спричиняє зниження якості товарів, а фіксованої навпаки. При запровадженні ставки з одиниці продукції її якість не являється властивістю, що підлягає оподаткуванню тому може зростати, як засіб підвищення конкурентоздатності. Проте, ця модель актуальна лише при специфічному наборі ознак товару. При виборі іншої групи ознак результат може бути протилежним [2, с.131; 3].
До позитивних властивостей непрямих податків на нашу думку слід віднести те, що:
- вони ефективніші в фіскальному аспекті, оскільки оподатковують споживання, яке в свою чергу є більш стабільною і негнучкою величиною, ніж прибутки. Відтак непрямі податки забезпечують швидкість та регулярність надходження до бюджету значних розмірів коштів.
- від них складніше ухилитись, ніж від прямих податків, і їх сплату легше контролювати;
- вони, за умови використання диференційованого підходу до встановлення непрямих податків на окремі товари, роботи та послуги, дозволяють впливати на структуру споживання у різних верств населення;
- вони не мають обов`язкового характеру для їх фактичних платників – споживачів, крім того, через їх прихованість у ціні товару чи послуги, непрямі податки психологічно легше сприймаються платниками.
Враховуючи вищевикладене, вважаємо, що серед характерних особливостей непрямих податків слід виділити наступне:
по-перше, це внутрішні загальнодержавні податки, які регулюються національним законодавством України;
по-друге, вони не пов`язані із доходами (прибутками), що їх отримує особа, і сплачуються під час використання цих доходів при покупці товарів та (або) послуг. Тобто розмір сплачених непрямих податків визначається не розміром доходів, а кількістю спожитих товарів та послуг, що підлягають оподаткуванню;
по-третє, вони стягуються державою незалежно від результатів господарської діяльності платника податків;
по-четверте, фактично матеріальні витрати зі сплати податку несе споживач, оскільки вони включаються у склад ціни на продукцію, яку він (споживач) придбав. Платник же податку (юридична чи фізична особа) виступає як посередник, що нараховує і сплачує податок у бюджет держави.
На підставі цього вважаємо, що непрямі податки можна визначити як передбачений законодавством обов'язковий, безумовний, безвідплатний, нецільовий платіж до відповідного бюджету, що встановлюється за споживання визначених державою видів товарів (продукції) та послуг, і витрати на сплату якого платники податків включають у вигляді надбавки до ціни (тарифу) на ці товари (продукцію) та послуги.
Література:
1. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2001. — 460 с.
2. Данко І. М. Непрямі податки і їх вплив на фінансово-господарські рішення / Фінанси України – 2005. – №10 С.131 – 135.
3. Голишевська Л. В. Непряме оподаткування в Україні та його вплив на економіку / Л. В. Голишевська, В. В. Порхун // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/6_NITSB_2010/Economics/ 59888.doc.htm
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
