Політика права на даному етапі зазнає непростих випробувань і конче потрібних глибинних осмислень. «Науково-терапевтичний дискурс» про дію неправа і подолання його деформацій стає ядром сучасної науки. Нагальними для виконання визрівають завдання: 1. щодо формування досконалого національного права і його синхронізації із європейським правом; 2. відповідальність за творення права.
Такі актуалізовані насущні завдання сформовані вимогами нинішніх драматичних подій у державі. Йдеться про невідкладність «рентгенологічних» досліджень злочинних діянь та їхніх проявів у розв’язаній агресором інформаційній війні. Детальний аналіз спонукає до необхідності перегляду по-новому структури таких злочинів, технологій їх вчинення, їхнє співвідношення із провиною та наслідками, і за А. Козловим, встановлення нових аргументів на користь і визначення рівня суспільної небезпеки в якості ознак злочину.
Інформаційна війна проти України, на жаль, це відносно новітнє явище, яке все-таки було нам відоме як таке, що поширювалося ще з років «холодної» війни. Однак ніколи за всю історію встановлення і розвитку незалежної України інформаційна війна не набувала таких масштабів і негативних наслідків у суспільстві, як сьогодні. Сучасна інформаційна війна побудована на основній меті: 1) подолати супротивника інформаційно-психологічними методами; 2) поширювати паніку, страх і ненависть; 3) руйнувати ментальні основи суспільства і держави й демократичні процеси в Україні.
Такі злочинні діяння мають: по-перше, добре розроблені канали впливу на суспільну свідомість; по-друге, кадровий потенціал зі злочинними намірами виконавців вказівок агресора; по-третє, відпрацьовані технології прихованого впливу. Однак основним інструментом інформаційної війни є не інформація, а спосіб її подачі, злочинні технології її трансформації та дезінформування, які перетворюються у «війну смислів», у творення фантасмагоричної картини світу, що вибудовується на основі: 1) брехні як пропагандистського прийому; 2) напівправді.
Технології (як перша, так і друга) формуються на підміні понять. Наприклад, популярне нині «формулювання» країни-агресора у словосполученні «українська криза» зомбує населення для переконування у наявності внутрішньої проблеми в Україні і відсутності російського втручання в ній. Так само як і мовне питання про нібито «порушення прав» російськомовних громадян.
Гостроактуальна потреба захисту від наслідків інформаційної війни визріває на підставі конституційних вимог щодо безпеки особи для подолання сучасних злочинів проти неї в інформаційній війні, яка у ХХІ столітті стала передвісником розв’язання проти нашої держави сучасної війни. Світова мас-медійна практика хоча і має правові оцінки інформаційної (словесної) агресії, однак такої інфовійни жодна з країн ще не переживала. Участь російських мас-медіа в ній трактується як співучасть у злочинах. Впливи ЗМІ руйнують психологічні основи людського буття та грубо порушують правові норми, масовано атакують суспільну та індивідуальну свідомість, відтак пошук способів зупинення або нейтралізації завданої в інформаційній війні шкоди актуалізується в межах міжнародного права. Для започаткування судового захисту потрібні ефективні заходи подолання загроз на основі пріоритету міжнародних договорів; через посередництво міжнародних організацій; передачу законодавчої ініціативи уряду для оперативного реагування парламентом щодо захисту інформаційних прав і свобод людини.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
