Актуальність питання обумовлена зростанням кількості осіб з обмеженими фізичними можливостями та підвищенням ролі держави в удосконаленні механізму професійної реабілітації та забезпеченні зайнятості таких осіб. На сучасному етапі розвитку нашої держави, нажаль, зростає тенденція суттєвого збільшення числа інвалідів.
Треба відзначити у південній Європі, а також в Австрії, Бельгії, Ірландії, кількість людей з серйозною інвалідністю нижче, ніж в інших країнах, і становить лише близько 20% від загального числа опитаних. У Великобританії, Фінляндії та Україні відсоток осіб з серйозною інвалідністю є одним з найвищих. Так чи інакше, в усіх вивчених країнах кількість людей з інвалідністю, здатних до повністю самостійного життя, не перевищує 10%.
Як показало дослідження, у більшості країн наявність інвалідності працівників не впливає на рівень оплати їх праці, а якщо і впливає, то це пояснюється не дискримінацією інвалідів, а низькою продуктивністю їх праці. На несправедливу оплату праці можуть поскаржитися, швидше, люди без інвалідності або інваліди, здатні до самостійного життя, а не ті працівники, які не здатні жити без сторонньої допомоги.
Там, де відмінності в заробітній платі між людьми з інвалідністю та без неї існують, як показав проведений аналіз, вони пов'язані в основному з особистими характеристиками працівників і особливостями виконуваних ними видів робіт, а не з дискримінацією щодо інвалідів. Тим не менш, зарубіжними науковцями, були виявлені деякі винятки щодо чоловіків-інвалідів у Великобританії, жінок-інвалідів в Бельгії та Нідерландів. Однак для даних категорій населення нерівність у заробітній платі, як правило, пов'язано з вибором виду роботи, а не з дискримінацією інвалідів в сфері оплати праці.
Політика на ринку праці повинна бути спрямована на підвищення продуктивності праці інвалідів з тим, щоб забезпечити їх високою заробітною платою. Компанії, що проводять антидискримінаційну політику, в тому числі в Україні, зобов'язані надавати інвалідам всі необхідні умови для забезпечення високої продуктивності праці, в тому числі обладнання, особисту підтримку, медичну допомогу і т.д. Метою діяльності таких компаній має бути забезпечення однакової продуктивності праці всіх категорій працівників і рівного високого рівня зарплат, незалежно від їх фізичного стану.
Ми впевнені, що законодавство України не повинне бути дискримінаційним стосовно інвалідів і не має створювати перешкод для їх працевлаштування. Державі слід активно підтримувати включення інвалідів у вільний ринок праці. Така підтримка може здійснюватися за допомогою різних заходів, включаючи (1) професійну підготовку, (2) установлення стимулюючих квот, (3) резервоване або цільове працевлаштування, (4) надання інших видів технічної або фінансової допомоги підприємствам, що наймають працівників-інвалідів. Держава повинна заохочувати роботодавців здійснювати заходи для створення інвалідам належних умов реалізації права на працю.
Як позитивний захід із попередження дискримінації інвалідів можна запропонувати імперативний припис, який повинен забезпечувати реалізацію принципу справедливої зайнятості через обов’язкову участь інвалідів в усіх органах влади та підприємствах, установах та організаціях державної форми власності у відповідному процентному відношенні. На нашу думку, такий нормативний механізм має гарантувати інвалідам захист від структурної та системної дискримінації в Україні.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
