Згідно зі ст. 133 КПК України, слідчий, прокурор має право викликати свідка для допиту, якщо є достатні підстави вважати, що він може дати показання, які мають значення для кримінального провадження. Також свідок може бути викликаний для участі в іншій процесуальній дії, якщо його участь є обов’язковою.
Порядок здійснення виклику свідка в кримінальному провадженні регулюється ст. 135 КПК України. Свідок викликається до слідчого, прокурора шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Свідок має отримати повістку про виклик або бути повідомленим про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли він зобов’язаний прибути за викликом. У випадку встановлення КПК України строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, свідок має отримати повістку про виклик або бути повідомленим про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням йому необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.
Про наслідки неприбуття свідка на виклик йдеться у ст. 139 КПК України.
Якщо свідок не з’явився без поважних причин на виклик слідчого, прокурора або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.
Також наслідком неявки свідка на виклик є застосування до нього приводу. У ч.ч. 1, 3 ст. 140 КПК України зазначено, що привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час. Привід свідка не може бути застосований до неповнолітньої особи, вагітної жінки, інвалідів першої або другої груп, особи, яка одноосібно виховує дітей віком до шести років або дітей-інвалідів, а також осіб, які згідно з КПК України не можуть бути допитані як свідки.
Крім того, за злісне ухилення від явки на виклик свідок несе відповідальність встановлену законом. Йдеться про накладення на нього штрафу від трьох до восьми неоподаткованих мінімумів доходів громадян відповідно до ст. 1854 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 144 КПК України вказано, що під час досудового розслідування рішення про здійснення приводу свідка, накладення на нього грошового стягнення за невиконання ним процесуального обов’язку по явці приймає слідчий суддя за клопотанням слідчого, прокурора.
Потрібно акцентувати увагу на тому, що ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 144 КПК України не зобов’язують слідчого погоджувати з прокурором клопотання про здійснення приводу свідка та накладення на нього грошового стягнення. Ці норми не узгоджується з п. 5 ч. 2 ст. 40 цього Кодексу, відповідно до якого слідчий звертається до слідчого судді з клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, погодженим із прокурором. Тому і клопотання про накладення на свідка грошового стягнення та застосування до нього приводу слідчий має погодити з прокурором.
Про вимоги до клопотання слідчого, прокурора про накладення грошового стягнення на свідка йдеться у ст. 145 КПК України. Воно має містити таку інформацію : 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання свідка, про накладення грошового стягнення на якого заявлено клопотання; 3) обов’язок, який покладено на свідка цим Кодексом по явці на виклик; 4) обставини, за яких свідок не виконав цей обов’язок; 5) відомості, які підтверджують невиконання свідком вказаного обов’язку; 6) прізвище, ім’я, по батькові та посада слідчого, прокурора; 7) дата та місце складення клопотання.
Клопотання слідчого, прокурора про здійснення приводу свідка повинно відповідати вимогам, зазначеним у ст. 141 КПК України. У ньому мають бути такі ж дані, що і у клопотанні про накладення грошового стягнення, однак з деякими відмінностями. Наприклад, вказуються відомості, які підтверджують факти здійснення виклику свідка у встановленому КПК України порядку та отримання свідком повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом.
До клопотань про накладення грошового стягнення на свідка та здійснення його приводу додаються копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує свої доводи. Також до них повинен бути доданий витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого вони подаються. Це загальне правило, яке стосується клопотань про застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження (ч. 6 ст. 132 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КПК України, ці клопотання подаються до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Вони мають розглядатися слідчим суддею, який визначається автоматизованою системою документообігу суду в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 цього Кодексу.
Розгляд клопотання про накладення грошового стягнення на свідка регулюється ст. 146 КПК України. Правила такі : – клопотання розглядається слідчим суддею не пізніше трьох днів із дня його надходження до суду; – про час та місце розгляду клопотання повідомляється службова особа, яка його внесла, та свідок, на якого може бути накладено грошове стягнення, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання; – слідчий суддя, встановивши, що свідок не виконав покладений на нього процесуальний обов’язок по явці на виклик без поважних причин, накладає на нього грошове стягнення; – копія відповідної ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення надсилається свідку, на якого накладено грошове стягнення.
Не можна погодитися з положенням ст. 146 КПК України, що неприбуття службової особи, яка внесла клопотання про накладення грошового стягнення, не перешкоджає його розгляду. Вважаємо, що на слідчого чи прокурора, який вніс це клопотання, потрібно покласти обов’язок брати участь у судовому засіданні та доводити, що свідок не виконав свій процесуальний обов’язок по явці на виклик.
Зі змісту ст. 147 КПК України випливає, що свідок, на якого було накладено грошове стягнення та який не був присутній під час розгляду цього питання слідчим суддею, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на нього цього стягнення. Клопотання подається слідчому судді, який виніс таку ухвалу.
Слідчий суддя, визнавши доводи свідка обґрунтованими, може самостійно скасувати вказану ухвалу, а в іншому випадку – призначає судове засідання для розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення. Свідок, який подав клопотання, а також слідчий, прокурор, за клопотанням якого було накладено це стягнення, повідомляються про місце та час розгляду клопотання, проте їх неприбуття не перешкоджає такому розгляду.
Слідчий суддя повинен скасувати ухвалу про накладення на свідка грошового стягнення за результатами його розгляду в судовому засіданні, якщо буде встановлено, що стягнення накладено безпідставно, а в іншому випадку – відмовляє у задоволенні клопотання. Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Розгляд клопотання слідчого, прокурора про здійснення приводу свідка відбувається у порядку, передбаченому ст. 142 КПК України. Правила наступні : – клопотання розглядається слідчим суддею у день його надходження до суду; – у разі необхідності слідчий суддя може заслухати доводи слідчого, прокурора, що подав клопотання; – слідчий суддя, встановивши, що свідок, який зобов’язаний з’явитися на виклик слідчого, прокурора, був викликаний у встановленому КПК України порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), та не з’явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, постановляє ухвалу про здійснення приводу такого свідка; – копія ухвали про здійснення приводу, завірена печаткою суду, негайно надсилається органу, на який покладено її виконання.
Процедура виконання ухвали слідчого судді про здійснення приводу свідка визначена у ст. 143 КПК України. Звертає на себе увагу положення ч. 3 цієї статті, у якому йдеться про застосування заходів фізичного впливу до особи, що підлягає приводу.
На наш погляд, дане положення слід виключити зі ст. 143 КПК України, оскільки цим Кодексом визначається порядок кримінального провадження, тобто процесуальна діяльність під час проведення досудового розслідування та судового розгляду. Підстави застосування тих чи інших заходів фізичного впливу до певних осіб регулюють закони, що встановлюють статус органів, яким може бути доручене виконання ухвали слідчого судді про здійснення приводу свідка. Наприклад, про правила їх застосування йдеться у Законі України «Про міліцію».
Потрібно зазначити, що під час проведення примусового приводу свідка обмежується його право на свободу та особисту недоторканність, гарантоване ч. 1 ст. 29 Конституції України. Тому, на наш погляд, свідку доцільно надати право оскаржувати в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді про застосування щодо нього цього заходу забезпечення кримінального провадження. Відповідні доповнення слід внести до ч. 1 ст. 309 КПК України.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
