Будучи особливим інститутом громадянського суспільства адвокатура України здійснює свою діяльність з метою професійного захисту прав та законних інтересів осіб у суді, правоохоронних органах та органах державної влади. Розвиток адвокатури відбувається в рамках процесу реформування правової системи України та її трансформації з урахуванням євроінтеграційних прагнень нашої держави. Для органів адвокатського самоврядування цей процес є досить складним та суперечливим, оскільки на сьогоднішній момент в Україні досить гостро стоїть питання забезпечення надійних механізмів практичної реалізації громадянських прав і свобод.
Функціонуванню адвокатського самоврядування було присвячено наукові праці таких вчених як В.В. Андрієвського, А.В. Козьміних, С.В. Прилуцького, Ю.С. Шемшученка та інші. Однак, незважаючи на значну кількість наукових публікацій, засадам діяльності та недолікам адвокатського самоврядування значної уваги приділено не було.
Прийняття нового Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» сприяло розширенню повноважень суб’єктів здійснення адвокатської діяльності. Крім того, державою було гарантовано право адвокатських організацій самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, передбаченому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Слід звернути увагу, що брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування та бути обраними до їх складу можуть лише адвокати України, крім того, самоврядування адвокатських організаціях відповідно до Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» здійснюються на принципах: виборності; гласності; обов’язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування; підзвітності; заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката [1].
Більш того, здійснення повноважень органами адвокатського самоврядування є неможливим без чіткого уявлення про його напрями, у цьому випадку доцільним є законодавче закріплення основних завдань діяльності адвокатського самоврядування:
1) забезпечення незалежності адвокатів, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності;
2) підтримання високого професійного рівня адвокатів;
3) утворення та забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;
4) створення сприятливих умов для здійснення адвокатської діяльності;
5) забезпечення відкритості інформації про адвокатуру та адвокатську діяльність;
6) забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України;
7) участь у формуванні Вищої ради юстиції у порядку, визначеному законом [1].
Проте адвокатура України є інститутом громадянського суспільства обов’язком якого є забезпечення захисту інтересів усіх суб’єктів громадянського суспільства. Однак, для ефективного функціонування цього інститут необхідно чітке врегулювання його суб’єктного складу, а саме органів, які здійснюють адвокатське самоврядування. Про це свідчить наявність потреби громадянського суспільства в даному інституті, яке потребує надання професійної правової допомоги фахового юриста, оскільки більшість членів суспільства позбавлена можливості захищати свої інтереси в конфліктах з державою та іншими особами. Відповідно, аспект здійснення ефективного адвокатського самоврядування сприяє здійснення діяльності адвокатами-професіоналами своєї справи, що гарантує кваліфіковане надання допомоги громадянам та юридичним особам.
Відповідно до Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», основними органами, які здійснюють адвокатське самоврядування є:
- Конференція адвокатів регіону (є вищим органом адвокатського самоврядування в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі);
- Рада адвокатів регіону (є виконавчим органом, який виконує функції адвокатського самоврядування у регіоні та здійснює свою діяльність у період між конференціями адвокатів регіону);
- Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (орган, який здійснює визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів);
- Ревізійна комісія адвокатів регіону (здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю ради адвокатів регіону та кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури);
- Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (колегіальний орган, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури);
- Вища ревізійна комісія адвокатури (здійсню контроль за фінансово-господарською діяльністю Національної асоціації адвокатів України, її органів, рад адвокатів регіонів, Ради адвокатів України, кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, діяльністю ревізійних комісій адвокатів регіонів);
- З’їзд адвокатів України (вищий органом адвокатського самоврядування України);
- Рада адвокатів України (виконує функції адвокатського самоврядування у період між з’їздами адвокатів України) [1].
Слід зауважити, що вищенаведене показує чітку ієрархічність органів адвокатського самоврядування. Система органів адвокатського самоврядування є досить розвинутою та дозволяє виконати завдання цих органів у відповідності до законодавства. Крім того, чинним законодавством передбачено обов’язковість рішень органів адвокатського самоврядування до виконання всіма адвокатами. У свою чергу це свідчить, про те, що адвокатське самоврядування є не тільки закріпленим законодавча, але й має дієві гарантії своєї діяльності, оскільки невиконання рішень органів адвокатського самоврядування тягне за собою юридичну відповідальність, включаючи в себе навіть позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю.
Крім того, досить важливим є закріплення у Законі «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» засад фінансування органів адвокатського самоврядування та вичерпного переліку джерел фінансування, що у свою забезпечує стале функціонування усієї системи органів самоврядування [1].
Звертаючи увагу на основні особливості адвокатського самоврядування слід зазначити, що Адвокатура України будучи публічно-правовим інститутом громадянського суспільства, потребує подальшого розширення автономії з метою здійснення своєї діяльності, яка покликана захищати та представляти інтереси не тільки окремих осіб, а й суспільство в цілому, оскільки зацікавленими в цьому є не тільки адвокати як суб’єкти надання юридичних послуг, а й їх клієнти, які заінтересовані у професійності, компетентності та досвідченості адвокатів.
Література:
1. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05 липня 2012 року // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 27. – Ст. 282.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
