В сучасних умовах розвитку України, істотно зростає проблема енергозабезпечення. Виробництво електроенергії в Україні здійснюється за рахунок як традиційних, так і альтернативних джерел енергії. Традиційні та найпоширеніші – атомні , теплові, гідроелектричні джерела енергії. До альтернативних або відновлювальних джерел енергії відносять: сонячну, вітрову, геотермальну енергію, енергію хвиль та приливів та інші.
Значення електроенергії в економіці України важко переоцінити – це основа всього сучасного життя. Електроенергетика є складовою паливно-енергетичного комплексу України. Електроенергетика займається виробництвом і передачею електроенергії і є найважливішою базовою галуззю промисловості України. Від рівня розвитку електроенергетики залежить все народне господарство та ціни на товарну продукцію, послуги.
На сучасному етапі безперервного розвитку економіки та промислового виробництва зростає і споживання енергоресурсів, що, в свою чергу, збільшує залежність України від держав-постачальників енергоресурсів. Для задоволення потреб енергоспоживачів збільшується виробництво електроенергії, наслідком чого є нанесення значної екологічної шкоди довкіллю. Тому, на даний момент, немає жодних сумнівів, що екологічні проблеми несуть величезну загрозу для суспільства, та усвідомлення реальної загрози цих проблем дають позитивний поштовх розвитку, зокрема, відновлювальної або альтернативної енергетики.
В нашій країні зростає процес використання альтернативних видів енергії. Один з найперспективніших альтернативних видів в Україні – вітроенергетика. Працює за рахунок сили вітру, яка є нескінченною, не забруднюючи навколишнє середовище, не використовуючи хімічних процесів.
Протягом усього існування незалежної України відбуваються постійні зміни в правовому регулюванні та закріпленні способи, форми та особливості здійснення діяльності у сфері альтернативної енергетики. На сьогоднішній день, в Україні існує багаторівнева система правового регулювання електроенергетичного забезпечення. Основними законодавчими актами є: Закон України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 року №575/97-ВР, який визначає засади діяльності в електроенергетиці і регулює пов’язані з нею відносини, положення якого доповнені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» щодо стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії» від 20.11.2003 року №5485-VI; Закон України «Про енергозбереження» від 01.07.1991 року № 75/94-ВР, що визначає екологічні, економічні, правові та соціальні основи енергозбереження, Закон України «Про засади функціонування ринку електричної енергії» від 10.04.2014 року № 1197-VII, Закон України «Про землі енергетики і правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів» від 09.07.2010 року № 2480, що визначає правові та організаційні засади надання і використання земельних ділянок для розміщення об'єктів енергетики. Найбільш детально питання, пов’язані з альтернативними джерелами енергії, розкриваються у Законі України «Про альтернативні джерела енергії» від 20.02.2003 року №555-IV, який визначає засади використання альтернативних джерел енергії та сприяння розширенню їх використання у паливно-енергетичному комплексі. Національна Комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, Постановою "Порядок встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу для суб’єктів господарської діяльності" від 02.11.2012 № 1421 визначила, як саме проходить порядок встановлення та припинення дії «зеленого» тарифу.
Закон України «Про енергозбереження» від 1 липня 1994 року вперше дав визначення терміну «нетрадиційні та відновлювані джерела енергії». Це енергія, яка постійно існує або періодично виникає в навколишньому середовищі в якості потоків енергії сонця, вітру, геотермальної енергії, енергії морів, океанів і біомаси. Згідно Закону України «Про альтернативні джерела енергії» від 20.02.2003 року нетрадиційні джерела енергії дістають назву альтернативних. В законодавстві України використовують термін «альтернативні джерела», тому що енергія з цих джерел ще досить довгий час буду використовуватися паралельно (альтернативно) з вуглем, нафтою та газом.
Питанню альтернативної енергетики, в цілому, привертали увагу представники різних галузей права. Наприклад, спеціаліст в галузі екологічного права, доктор юридичних наук Комарницький В.М. у своїй статті «Правові питання використання альтернативних джерел енергії» досліджує питання тенденції розвитку законодавства з альтернативної енергетики, та робить висновок, що для розвитку альтернативних джерел існує необхідність зазначення їх у природоресурсному законодавстві, та натякає на прогалини у систематизації законодавства України. Представник наукової спільноти в галузі господарського права, кандидат юридичних наук Кузьміна М.М. у своїй статті «Поняття та види енергії з альтернативних джерел»; присвяченій загальним питанням термінології у сфері альтернативної енергетики в міжнародних актах та в національному законодавстві, доходить до висновку, що енергетичне право, зокрема, альтернативна енергетики знаходиться на стадії свого формування, і для її належного функціонування має бути проведений системний аналіз існуючих положень законодавства.
Але потрібно зазначити, що науковці сучасності, зачіпають питання альтернативної енергетики лише розглядаючи енергетичний потенціал нашої держави загалом, а окремо увагу в своїх роботах альтернативній галузі не приділяють, не говорячи вже про окремий вид – вітроенергетику. Це дуже важлива та актуальна проблема, сучасності, оскільки достатній розвиток даної галузі, зможе забезпечити саме окреме дослідження кожного виду альтернативної енергетики, а встановлення на законодавчому рівні, індивідуального порядку регулювання для кожного виду альтернативної енергії, з метою досягнення прискореного розвитку даної галузі.
Для активного привертання інвестицій та розвитку альтернативної енергетики, а саме вітроенергетики в Україні, недостатньо врегулювання даного питання на загальному рівні. Потрібне більш детальне дослідження вітроенергетики науковцями, систематизація аналізу на доктринальному рівні, розроблення певних програм урегулювання цього питання органами нормотворчості, поєднання наукових досліджень та робіт правотворчості, для створення окремих законів для регулювання кожного альтернативного виду енергетики. А в перспективі, в умовах кодифікації законодавства, розроблення енергетичного кодексу, в якому окремий розділ був би присвячений альтернативним видам енергетики, зокрема вітроенергетиці. Пріоритетним завданням у майбутньому є забезпечення екологічної безпеки та зменшення техногенного впливу на довкілля.
Література:
1. Про альтернативні джерела енергії: Закон України від 20 лютого 2000 р. № 555-IV;
2. Про електроенергетику: Закон України від 16 жовтня 1997 р. № 74/94-ВР;
3. Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» щодо стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії: Закон України від 20 листопада 2012 р. № 5485-VI;
4. Про землі енергетики і правовий режим спеціальних зон енергетичних об‘єктів: Закон України від 09 червня 2010 р. № 2480-17;
5. Про енергозбереження: Закон України від 01 червня 1994р. N 75/94-ВР;
6. Про засади функціонування ринку електричної енергії України: Закон України від 10.04.2014 №1197-VII;
7. Поняття та види енергії з альтернативних джерел / Кузьміна М.М. // Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» – 2013 – № 3 – С.134-141;
8. Правові питання використання альтернативних джерел енергії / Комарницький В.М. // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ – 2012 – № 3 – С.138-145.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
