На сьогоднішній день актуальними і нажаль не досить втішними постають питання стосовно ситуації, що відбувається на сході України, а саме проведення антитерористичної операції.
Антитерористична операція (далі АТО) - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою, звільнення заручників, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичного акту чи іншого злочину, здійснюваного з терористичною метою.
Згідно із законом України "Про боротьбу з тероризмом" до антитерористичної операції залучені СБУ, Міноборони, Прикордонна служба й центральні органи влади.
Здійснюючи певні заходи у воєнний період особливої уваги заслуговує питання захисту прав громадян, які порушуються у цей час.
Слід проаналізувати проблеми, які виникають з реалізацією гарантій для військовослужбовців та працюючих громадян України під час мобілізації та проведення антитерористичної операції.
1 квітня 2014 року вступив в силу Закон України від 27 березня 2014 року № 1169-VII «Про внесення змін до деяких законів України про забезпечення проведення мобілізації», яким були доповнені положення Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» та Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України). Так, починаючи з 18 березня 2014 року працівникам, призваним на військову службу в період мобілізації, гарантується збереження місця роботи і посади, а також щомісячна компенсація середнього заробітку за рахунок держбюджету за весь термін призову, але не більше 1 року. Доповнення частини 3 статті 36 КЗпП України прямо виключає співробітників, покликаних до мобілізації, з категорії тих, які можуть бути звільнені у зв’язку зі вступом на строкову службу. Таким чином, законодавець забезпечив мінімальні гарантії для працюючих громадян України, які виконують свій громадянський обов’язок в зонах АТО.
Станом на сьогодні багато жителів Луганської та Донецької областей евакуйовані в інші регіони країни, а ті, хто залишилися, часто не мають можливості виходити на роботу без ризику для власного життя і здоров’я.
У той же час, законами України не врегульовано питання можливості невиходу на роботу з гарантованим збереженням працевлаштування Аналогічно, законодавство не відповідає на питання, як правильно чинити роботодавцям в такій ситуації. Тоді постає питання, а які ж гарантії захисту прав існують для цих громадян?
Міністерство соціальної політики України в листі від 08.07.2014 № 7302/3/14-14/13 виклало свою позицію з даного питання, і звернулося до роботодавців з проханням взяти до уваги те, що співробітник, який не вийшов на роботу у зв’язку з переміщенням з районів проведення АТО, або через неможливість безпечно переміщатися по місту, не може бути звільнений за прогул на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Також Мінсоцполітики рекомендує роботодавцям при необхідності надавати працівникам оплачувану відпустку або ж відпустка без збереження зарплати згідно законам України.
Однак, проблема в тому, що даний лист носить виключно рекомендаційний характер і не є обов’язковим для виконання, отже, формально, роботодавець не зобов’язаний керуватися вищевикладеними рекомендаціям. [Г.Вакуленко начальник Томаківського районного управління юстиції]
У ЗУ « Про боротьбу з тероризмом» розділ 4 ст. 19 та 20 вказують, що відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом, а також соціальна реабілітація осіб, які постраждали від терористичного акту, провадиться з метою повернення їх до нормального життя. Зазначеним особам надається у разі необхідності психологічна, медична, професійна реабілітація, правова допомога і житло та здійснюється їх працевлаштування. Соціальна реабілітація осіб, які постраждали від терористичного акту, а також осіб, зазначених у статті 21 цього Закону, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України.
Література:
1. Закон України "Про боротьбу з тероризмом" від 20.03.2003 № 638-IV
2. Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 21.07.2014 № 607/2014
3. Закон України "Про внесення змін до деяких законів України про забезпечення проведення мобілізації" від 27 березня 2014 року № 1169-VII(вступив в законну силу від 01.04.2014)
4. Закон України "Про військовий обов’язок і військову службу" від 12.08.2014 № 1634-VII
5. КЗпПУ від 10.12.1971 № 322-VIII
6. Лист Міністерства соціальної політики від 08.07.2014 № 7302/3/14-14/13
7. Інтерв’ю Г. Вакуленко (начальник Томаківського районного управління юстиції)
________________________
Науковий керівник: Залізняк Віталій Анатолійович, кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри цивільно-правових дисциплін, навчально-наукового інституту права та психології, Національної академії внутрішніх справ
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
