Етика - одна з форм ідеології, вчення про мораль, її розвитку, принципах, нормах та ролі у суспільства (перше значення).
Етика-сукупність норм поведінки, мораль якої-небудь суспільної групи, професії.[6]
Суддівська етика являє собою сукупність норм, правил поведінки суддів - носіїв судової влади і членів суддівського співтовариства. Тут маються на увазі працюють судді та судді, які перебувають у відставці. Суддівська етика аналізує суддівський механізм моралі та її сторін-природу моральності в діяльності суддів, природу моральних відносин і моральної свідомості суддів. Законодавство про суд і судочинство має моральні підвалини і спрямоване на захист моральних цінностей, яких дотримується суспільство. Судова етика - галузь юридичної етики, яка досліджує комплекс моральних заборон і дозволів, зумовлених специфікою розгляду і вирішення в судових засіданнях кримінальних, цивільних, адміністративних справ.[3]
Оскільки судова система діє у сфері соціальних і міжособистісних конфліктів, найважливішою вимогою до неї є дотримання принципу справедливості. У кримінальному процесі, в якому йдеться про злочини і покарання, захист від злочинів найважливіших благ особистості, дотримання справедливості набуває особливого значення. Несправедливий суд може завдати великої шкоди як окремій людині, так і суспільству.[5]
Суд вважають справедливим, якщо він вирішує справи і приймає рішення відповідно до чинного законодавства і достовірних доказів. Вимога справедливості стосується не тільки остаточних рішень, а й всієї діяльності суду. Для всіх він має бути об'єктивним і неупередженим. Необ'єктивний, тенденційний суд спотворює ідею правосуддя і може стати знаряддям свавілля. Конституція України забороняє будь-який вплив на суддів. Водночас вони не можуть належати до політичних партій, профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат. Суд повинен бути компетентним. Тому на посадах суддів працюють фахівці з досягненням відповідного віку, стажем роботи у правовій галузі, будучи рекомендованими відповідними кваліфікаційними органами.[4]
Найважливішою вимогою щодо діяльності судової влади є справедливість. Cудова влада оцінюється як справедлива тоді, коли вона застосовує закони, визнані суспільством як справедливі, вирішує справи, встановивши істину, достеменно встановивши їх фактичні обставини, приймає рішення у відповідності до пізнаних фактів і вимог закону. Справедливий суд - це суд, де скоєний злочин піддається заслуженому покаранню, а особа, невинуватість якої доведено, обов'язково буде виправдана.[6]
Судова влада повинна забезпечувати рівні права всіх осіб, чиї інтереси так чи інакше зачіпає судова діяльність. Ця моральна вимога є іншим виявом справедливості, 5 з'їзд суддів України у жовтні 2002 р. затвердив Кодекс професійної етики суддів. Зазначені в цьому Кодексі норми спрямовані на вирішення етичних питань, пов'язаних зі статусом судді. Як вказано у преамбулі цього документа, судді попри те, що ці норми не можуть застосовуватись як підстави дисциплінарної відповідальності і визначати ступінь їх провини, мають прагнути додержуватись їх у професійній, громадській діяльності та приватному житті заради утвердження незалежності й неупередженості судової влади, зміцнення її авторитету у суспільстві. Вже перша стаття Кодексу закликає суддю бути прикладом законослухняності, неухильно додержувати присяги й завжди поводитись так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.[3]
Чисельні пам'ятки культури минулого показують, що потреба в справедливому, чесному суді була актуальною і в умовах життя перших цивілізацій, коли тільки з'явилися перші правові кодекси. Вимога рівності в суді законодавчо закріплена досить давно. Однак забезпечення реальної рівності в суді, рівних реальних можливостей обстоювати свої права в судах людей, що належать до різних в соціальному, службовому, майновому сенсі груп, залишається актуальною проблемою і в наш час.[3]
Література:
1. Про судоустрій і статус суддів <http://zakon.rada.gov.ua/go/2453-17> Верховна Рада України; Закон від 07.07.2010 № 2453-VI
2. Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо удосконалення положень про статус членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України <http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4094-17> Закон України від 09.12.2011 № 4094-VI
3. Кодекс професійної етики судді. Затверджено V з’їздом суддів України 24 жовтня 2002 року // Вісник Верховного Суду України. - 2002. - № 5 (33). - С. 24.
4. Кодекс професійної етики судді // Вісник Верховного Суду України. - 2000. - № 2. - С. 46.
5. Докладніше див.: Прилуцький С.В. Формування корпусу професійних суддів України: Дис. канд.юрид.наук: 12.00.10 / НАН Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. - Київ, 2008. - 223 с.
6. Подкопаєв С.В. Мораль та етика суддів: сутність, механізм реалізації. - Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2003. - С.73.
___________________________
Науковий керівник: Коломоець Т.О., д.ю.н., професор, Запорізький національний університет
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
