Термін „земля” можна розглядати в різних аспектах: як природний об’єкт, як природний ресурс, як засіб виробництва чи як просторовий базис [1, с. 10]. В науці земельного права України під терміном „земля” розуміється частина земної поверхні, що називається ґрунтовим шаром і розташована над надрами, у межах території, на яку поширюється суверенітет держави. Земля є основою всіх процесів життєдіяльності суспільства, що відбуваються в політичній, економічній, соціальній, виробничій, комунальній, екологічній та інших сферах. Необхідність в результатах об'єктивної оцінки землі (земельних ділянок) відчувають як державні, так і муніципальні органи виконавчої влади з метою ефективного управління земельними ресурсами та проведення раціональної земельної і податкової політики.
Оцінка – це розрахункова чи експертна вартість об'єкта нерухомості, або якого–небудь речового інтересу в ній, проведена уповноваженою особою, спеціалістом з аналізу та оцінки нерухомості.
Проте, в законодавстві України про оцінку земель, нажаль, не надається загального визначення вищезазначеного поняття, а зустрічаються лише визначення окремих видів оцінки земель. А саме, згідно Закону України «Про оцінку земель» від 11 грудня 2003 року надається визначення «бонітування ґрунтів», «економічна оцінка земель», «експертна грошова оцінка земельних ділянок» та «нормативна грошова оцінка земельних ділянок» [2].
Можна стверджувати, що оцінка земель – це процес визначення якостi та (або) вартостi земель, за процедурою що встановлена нормативно-правовими актами, i є результатом практичної дiяльності суб’єкта оцiночної діяльності [42, c. 213]. Оціночна діяльність характеризується як професійна діяльність суб'єктів оціночної діяльності, спрямована на встановлення щодо об'єктів оцінки ринкової, кадастрової або іншої вартості.
В залежності від мети і методів розрізняється три основні види оцінки земель: бонітування ґрунтів; економічна оцінка земель; грошова оцінка земельних ділянок. Бонітування ґрунтів – це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природнокліматичних умовах [3, с. 764]. Економічна оцінка земель – це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі. Грошова оцінка земель – це саме процес визначення вартості земель, за процедурою що встановлена нормативноправовими актами, і є результатом практичної діяльності суб’єкта оціночної діяльності. Грошова оцінка поділяється на два основі види: нормативну та експертну. В залежностi від цільового призначення земель, нормативна грошова оцінка земель подiляється на окремі види, які за методиками об’єднуються у дві основні групи видiв:
1. Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, що відповідно складається з двох видів оцінки: земель сільськогосподарського призначення; земель населених пунктів.
2. Нормативна грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів), яка об’єднує види нормативної оцінки: земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; земель природно–заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико–культурного призначення; земель лісового фонду; земель водного фонду [4, с. 359].
В теорії держави і права поняття зміст права – це сукупність правових приписів, за допомогою яких здійснюється регулювання суспільних відносин; це закріплені у правових нормах суб'єктивні права (дозволи), юридичні обов'язки (зобов'язання) та заборони.
Розрізняють два види змісту права: 1) соціально–політичний, в якому відображається економічна, політична, класова сутність та спрямованість права; 2) спеціально–юридичний, що характеризує право як специфічне інституційне утворення (соціальний інститут, необхідний атрибут функціонування суспільства).
Є підстави вважати, зміст оцінки земель визначається потребами суспільного та землеоціночного розвитку, інтересами суб'єктів землеоціночної діяльності, вираженими в їх свідомості.
Таким чином, проведене дослідження підтверджує, що поняття оцінки землі надзвичайно багатогранне, і, перш ніж проводити роботи з визначення вартості земельної ділянки, необхідно чітко окреслити в законодавстві поняття оцінки землі. Адже, оцінка земель має велике значення у регулюванні суспільних відносин в державі. Особливу оцінка землі відіграє у реформуванні земельних відносин при входженні аграрної економіки в ринок.
Література:
1. Єрмоленко В.М., Курило В.І., Кичилюк Т.С. Правове забезпечення охорони та раціонального використання земельних ресурсів. Навчальний посібник. – Київ : Магістр ХХІ сторіччя, 2007. – 248 с.
2. Про оцінку земель: Закон України від 11 грудня 2003 року № 1378–IV: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1378-15
3. Семчика В.І. Науковo – практичний коментар Земельного кoдексу України / В.І. Семчик. – Київ : Юрінком Інтер, 2007. – 896 с.
4. Семчик В.І. Земельне правo. Академiчний курс. ⁄ В.І. Семчика, П.Ф. Кулинич – Київ : Видавничий дім ІнЮре, 2001. – 405 с.
|