Проблема з’ясування терміну «турист» в науці цивільного права та в договірному регулюванні туристичних послуг зокрема є однією з центральних категорій. Для більш повного з’ясування слід звернутись на визначеннях, що даються в національних та міжнародно-правових актах.
На думку В.А. Квартального, під туризмом слід розуміти тимчасове переміщення осіб з місця свого постійного проживання в іншу країну або місцевість в своїй країні у вільний час з метою отримання задоволення і відпочинку, оздоровчих, гостьових, пізнавальних або професійних цілях, але без заняття оплачуваної роботи у відвідуваному місці.[1, с.234]
Так, в Конвенції ООН «Про митні пільги для туристів» 1954 року під словом «турист» розуміється: «будь-яка особа, незалежно від його раси, статі, мови та релігії, яка знаходиться на території Договірної держави, крім тої держави, в якій ця особа зазвичай проживає, і залишається там не менше 24 годин і не більше 6 місяців на протязі будь-якого дванадцятимісячного періоду з дозволеною ціллю, крім цілей професійної діяльності, що оплачується в країні, що відвідується». Подібне визначення дано в «Римській Конвенції з туризму і міжнародних подорожах» 1963 року.[2]
М.Б. Біржаков вважає, що «турист – це тимчасовий і ночуючий відвідувач місцевості або країни, що відрізняється від місця його постійного проживання».[3, с.37]
На думку Т.Т. Сунарчиної, «туристом» слід вважати споживача туристичних послуг, що знаходиться з цією метою поза місцем свого проживання як мінімум з однією ночівлею і не більше шести місяців підряд без зайняття підприємницькою або іншою оплачуваною діяльністю.[4, с.167]
Поняття туризм дається в ст.1 ЗУ «Про туризм»[5] і визначено як «тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від'їжджає». Поняття турист визначається як «особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країниз не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін».
Поняття категорії турист в науці цивільного права також є погано дослідженим, оскільки існує велика кількість міжнародних та національних нормативно-правових актів, що звужують або розширюють поняття «турист». Серед міжнародних актів досить часто науковці посилаються на «Рекомендації зі статистики 1993 року». Так, Гудима М.М. в своєму кандидатському дослідженні при визначенні сторін договору про надання туристичних послуг, зокрема туриста, посилається на «Рекомендації зі статистики 1993 року». Посилаючись на ці «Рекомендації» М.М. Гудима не включає до категорії туристів пасажирів круїзних лайнерів; відвідувачів, що не здійснюють ночівлю в країні відвідування; осіб, що ночують в купе вагонів.[6, с.46]
Проте на нашу думку дана позиція є спірною виходячи з наступних аргументів. У 2008 році були прийняті Статистичною Комісією ООН «Міжнародні рекомендації зі статистики 2008 року»[7], які є новою редакцією стосовно «Рекомендацій зі статистики» 1993 року. Відповідно до цього акту, до категорії туристів також не віднесено осіб, що перераховано в «Рекомендаціях зі статистика туризму», що прийняті 1993 року, на які посилається М.М. Гудима. Проте, звертаючись до преамбули, визначень та цілей прийняття даного акту варто зазначити, що даний акт прийнятий з метою вироблення єдиної методики визначення обсягів туристичних потоків відповідної країни чи регіону. В п.1.9 вказано, що в даних Рекомендаціях всі поняття вживають з економічної та статистичної точки зору. В п. 2.9 визначено поняття «турист» через категорію відвідувач, зокрема відвідувачем є особи, що відвідують основне місце призначення з будь-якою ціллю (в тому числі професійно-діловою) не пов’язаною з працевлаштуванням на підприємстві, що зареєстроване в країні чи місці відвідання. В п.2.59 вказано категорії осіб, що не відносяться до туристів, де були виключені, зокрема, і пасажири круїзних лайнерів та яхт та транзитні пасажири, проте в п. 2.63 вказано, що «Для деяких країн пасажири круїзних суден і яхт є значним за обсягом туристичним ринком. У зв'язку з необхідністю забезпечення узгодженості понять місця проживання та економічної території з аналогічними поняттями, які у національних рахунках і платіжному балансі, їх облік в статистиці туризму будезалежати від застосування цих понять щодо круїзного судна, на якому прибувають і відбувають такі пасажири». Тобто згідно цих «Рекомендацій зі статистики туризму» пасажири круїзних лайнерів та яхт будуть вважатись туристами тих країн, де вони почали і закінчили подорожі. Не включаючи до категорії туристів пасажирів круїзних лайнерів велика кількість правовідносин не будуть належним чином врегульовані: не потрібна буде необхідність отримання ліцензії на здійснення туроператорської діяльності, на пасажирів круїзних суден та яхт не буде розповсюджуватись права та гарантії туриста, то відповідно який статус їх буде під час такої подорожі. Згідно статистики Міжнародної асоціації круїзних компаній за підсумками 2013 року кількість пасажирів круїзних лайнерів становить 21,7 мільйона, загальний обіг коштів становить 36,7 млрд. доларів США. [8]
Відповідно до «Методики розрахунку обсягів туристичної діяльності», що прийнята згідно «Рекомендацій з статистики туризму 1993 року» в п.2.7.1.3.3., що дає перелік характерних туристичних послуг в підпункті 61.20.12 (послуги водного транспорту) включені в тому числі пасажирські круїзи.[9]
Отже, проведений аналіз «Міжнародних рекомендацій зі статистики туризму 2008 року» дає можливість дійти висновку, що метою цього акту є способи визначення обсягів туристичного потоку для кожної країни і статус туриста застосовується тільки в тих випадках, коли ця особа є туристом для відповідної держави. Терміни та методи визначення статуса туриста не відображають юридичну природу статуса туриста та не можуть слугувати джерелом права для визначення правової категорії «турист», особливо як сторони договору про надання туристичних послуг.
Рядом вчених піднімалось питання чи відносити до категорії «турист» осіб, що перебувають в службовому відрядженні в місці відмінному від постійного місця проживання та осіб, що здійснюють подорож з метою участі в зустрічах та переговорах. Відповідно до статистики 2014 року Міжнародної туристичної організації обсяг коштів, що були витрачені особами, які здійснили подорож з професійно-діловою ціллю становив 567 млрд. доларів США.[10]
На думку В.А. Квартального, на цих осіб розповсюджується поняття «турист», оскільки джерелом оплати є не країна перебування, а місце постійного проживання. Більше того, в ст.1 ЗУ «Про туризм» туристом визначається особа, яка в «професійно-ділових» цілях відвідує іншу місцевість, така позиція підтримуєть і в інших номартивно-правових актах.
Очевидно, що ЗУ «Про туризм» та міжнародні конвенції даючи визначення поняттю «турист» мали на меті виокремити дану категорію з трудовими емігрантами, біженцями та особами, що виїжджають на постійне місце проживання у відповідну країну.
В туристичній практиці вже після укладення договору часто виникають ситуації, коли в силу якихось причин турист не може здійснити туристичну подорож. За законодавством ряду країн Європейського Союзу при виникненні подібних ситуацій турист може «передати своє право на подорож іншій особі, яка відповідає вимогам, що ставляться до неї відповідно до специфіки туру». Аналогічна норма закріплена в «Конвенції про контракт на подорож» 1970 року[11] та Параграф 651b Німецького цивільного уложення.[12] Введення даного положення в законодавство та ділову практику дало б змогу уникнути конфліктів між сторонами при виникненні подібних ситуацій. Проте, варто детально врегулювати ситуації, за яких можлива заміна туриста іншою особою. Рекомендується внести в ЗУ «Про туризм» статтю 20-1 «Заміна туриста третьою особою» в наступній редакції:
1. Не пізніше 14 днів до початку подорожі турист вправі здійснити заміну своєї особи на іншу, якщо остання відповідатиме особливим вимогам для участі в цій подорожі.
2. Туроператор має право вимагати від туриста покриття додаткових витрат, що виникли внаслідок такої заміни.
Включення ч. 4 до ст.20-1 ЗУ «Про туризм»[5] зумовлено наступною причиною: при різного роду акція, для прикладу «акція раннього бронювання» чи СПО туроператорів (СПО – спеціальна пропозиція оператора), що дають можливість зекономити на вартості туристичної послуги, туристи свідомо можуть бронювати такі тури і в подальшому перепродувати за цінами, що є в момент заміни туриста.
Джерела:
1. Квартальнов В.А. Теория и практика туризма. М.: Финансы и статистика. 2003. – с. 231.
2. Адамова О.С. Поняття та джерела туристського права. - [Електронний ресурс] – URL: http://apdp.in.ua/v53/08.pdf– [15.10.2013]. – Назва з екрану.
3. Биржаков М.Б. Введение в туризм. - СПб.: Торговый дом «Герда», 1999. - С.37.
4. Сунарчина Т.Т. Гражданская правосубектность коммерческой турист ской организации в Российской Федерации: дис. Канд. юрид. наук. 12.00.03. Сунарчина Т.Т. – Москва: РГБ, 2005 – ст.167
5. Закон України «Про туризм» від 15.09.1995 № 324/95-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 31. – Ст. 241.
6.Захист прав споживачів за договором про надання туристичних послуг [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Гудима Марія Мирославівна ; Нац. акад. прав. наук України, НДІ приват. права і підприємництва. - К., 2012. - 46с.
7. «Міжнародні рекомендації зі статистики туризму» –– [Електронний ресурс] -URL: http://unstats.un.org/unsd/publication/SeriesM/Seriesm_83rev1r.pdf– [15.03.2015]. – Назва з екрану.
8. Статистика та факти індустрії круїзів. – [Електронний ресурс] – URL: http://www.statista.com/topics/1004/cruise-industry/ – [19.04.2015]. – Назва з екрану.
9. Наказ Державної Туристичної Адміністрації України «Про затвердження Методики розрахунку обсягів туристичної діяльності» від 08.12.2003 року №142/394
10. Програма автобусного туру туристичного оператора «Аккорд тур» - – [Електронний ресурс] – URL: http://www.akkord-tour.com.ua/product.php/product_id/2107/category_id/106/land_id/2– [19.04.2015]. – Назва з екрану.
11. Статистика Всесвітньої Туристичної Організації з обсягу наданих туристичних послуг особам, що здійснюють подорож в професійно-ділових цілях - [електронний ресурс] // URL: http://media.unwto.org/press-release/2015-04-15/exports-international-tourism-rise-us-15-trillion-2014 [23.04.2015]. - Назва з екрану.
11. Международная конвенция по контракту на путишествие (Брюссель, 23 апреля 1970 года) - [електронний ресурс] // URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_415 [03.05.2013]. - Назва з екрану.
12. German Civil Code - [електронний ресурс] // URL: http://www.gesetze-im-internet.de/englisch_bgb/englisch_bgb.html#p2620 [11.10.2013]. – Назва з екрану.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
