В Україні як в демократичній та правовій державі важливу роль у забезпеченні реалізації захисту прав та свобод людини і громадянина відведено праву на правову допомогу, закріплену у ст.59 Конституції України. Важливим інструментом законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, який має забезпечувати надання правової допомоги на належному рівні, є інститут дисциплінарної відповідальності, який регламентовано розділом VI Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон). Адже вчинення адвокатом дисциплінарного проступку підпиває авторитет адвокатури, як правозахисного інституту.
Законодавство України не позбавлено ряду прогалин та недоліків, що стосуються визначення переліку діянь, за вчинення яких передбачено найсуворіший захід дисциплінарної відповідальності. Однією з дисциплінарних санкцій адвоката за статтею 32 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є припинення права на зайняття адвокатської діяльності.
У відповідності до ч.2 ст.32 Закону України передбачено перелік діянь, може мати насідком припинення адвокатської діяльності, а саме: порушення присяги адвоката України; розголошення адвокатом відомостей, що становлять адвокатську таємницю; заподіяння протиправними діями адвоката, пов’язаними із здійсненням ним адвокатської діяльності, значної шкоди клієнту; систематичне або грубе одноразове порушення правил адвокатської етики, що підриває авторитет адвокатури України. Окрім цього, в ч.1 ст.32 Закону містяться й інші підстави, наприклад, смерть адвоката чи визнання його безвісно відсутнім.
Наслідками застосування до адвоката дисциплінарної санкції у вигляді позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю передбаченої ч.3 ст. 35 Закону є заборона йому здійснювати будь-які види адвокатської діяльності, брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування та припинення дії ряду гарантій, таких як, заборона притягати адвоката до кримінальної відповідальності. В тих випадках, коли адвокат продовжує займатися адвокатською діяльністю, незважаючи на встановлені заборони, необхідно встановити ступінь його вини та здійснити правильну кваліфікацію протиправного діяння. У науковій літературі існує думка про те, що вказані дії варто кваліфікувати, як шахрайство. Виходячи з диспозиції ст. 190 Кримінального кодексу України шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обманом чи зловживанням довірою. Таке формулювання диспозиції статті кримінального закону ускладнює її застосування щодо адвоката, який здійснює неправомірні дії.
У випадку, коли особа бажає поновити право на зайняття адвокатською діяльністю, то п.6 ст.32 Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність » передбачає такий механізм. Особа має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту не раніше ніж через два роки з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю. Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про припинення права на заняття адвокатською діяльністю може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження такого рішення не зупиняє його дії.
Враховуючи вищевказане, можна дійти висновку, що діяльність адвоката є дуже важливою як при наданні правових консультацій, так і в судових засіданнях. На нормативному рівні варто прописати вид та міру відповідальності адвоката у разі порушення ним порядку на зайняття адвокатською діяльністю, який передбачений законодавством.
_____________________
Науковий керівник: Овчаренко О.М., асистент кафедри організації судових та правоохоронних органів Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
