Відповідно до змісту ст. 24 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р № 5067-VIодним з заходів сприяння зайнятості безробітних, який спрямований на забезпечення відповідності рівня професійної кваліфікації працездатних осіб потребам ринку праці, створення умов для активного пошуку роботи безробітними, підвищення конкурентоспроможності осіб на ринку праці є забезпечення участі безробітних у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру.[1]
Багато вчених, зокрема Н. Б. Болотіна, В. С. Венедиктов, В.В. Жернаков, М.І. Іншин, В.Г. Ротань, С. А. Сільченко, П. Д. Пилипенко, С. М, Прилипко, В. І. Прокопенко, О.І. Процевський, М. М. Хуторян, О. М. Ярошенко зверталися до проблематики виконання громадських робіт в процесі науково-практичних досліджень строкових трудових правовідносин. Однак стрімке законодавче реформування системи надання соціальних послуг в процесі пошуку роботи потребує подальшого опрацювання означеної теми, що обумовлює її актуальність.
Передусім важливо відзначити, що до основних завдань центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів розмежовано сприяння громадянам у підборі підходящої роботи та участь в організації проведення громадських та інших робіт тимчасового характеру. Їх здійснення загалом відбувається шляхом забезпечення надання соціальних послуг відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону (ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення»
Згідно ч.2. ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 р. № 1533-III[2]до видів соціальних послуг, які надаються за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття належить пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом організації громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.[3]
Проте, на нашу думку, поняття «пошук підходящої роботи» та «сприяння у працевлаштуванні» не є тотожними. Забезпечення участі безробітних у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру, як видається, не варто вважати соціальною послугою пошуку роботи. Зазначимо, що в українській мові поняття «забезпечувати» є багатоаспектним. Воно вживається у таких значеннях як «створювати надійні умови для здійснення чого небудь; гарантувати щось; захищати, охороняти кого-небудь від небезпеки». [4, с. 1177] Щодо поняття «сприяння», то у довідковій літературі воно позначає дію за значенням сприяти, тобто створювати відповідні умови для здійснення чого-небудь, викликати бажання виконувати якусь дію.[4, с. 1377]
Зокрема, якщо співвідносити положення ч.2. ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»[2]зі ст. 24 Закону України «Про зайнятість населення»[1], то можна зробити висновок, що забезпечення участі безробітних у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру не передбачає пошуку підходящої роботи, а лише сприяє зайнятості. На нашу думку мова йде про створення умов для активного пошуку роботи безробітним шляхом організації громадських робіт та інших робіт тимчасового характеру.
Такий підхід, як видається, має також важливе практичне значення. Адже згідно ч.7 ст. 46 Закону України «Про зайнятість населення»[1] на законодавчому рівні визначені категорії громадян, для яких участь в громадських роботах, тривалістю понад один місяць буде вважатися підходящою. До них належить безробітні, які не мають професії, або такі, що працювали на роботах, які не потребують спеціальної підготовки, та перебувають на обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, більш як шість місяців. Норма ця поширює свою дію також на громадян, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більш як 12 місяців) перерви за умови, що така робота буде відповідати їх освіті, професії (спеціальності), професійному досвіду, зокрема за спорідненими професіями.
На переконання Шабанова Р. відмова від громадських робіт для осіб, для яких вона законом вважається підходящою не може бути підставою для зняття особи з обліку і має бути виключена. Адже це не стільки обмежує право громадян на зайнятість, скільки право на працю, фактично примушує безробітного укласти трудовий договір чи залишитися без засобів до існування. Тому такі положення мають бути виключені з чинного законодавства як такі ,що суперечать проголошеному принципу добровільності праці, зокрема щодо участі в тимчасових громадських роботах.[5, с. 132] .
Разом з тим, у ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено з поміж обов’язків зареєстрованих безробітних дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов'язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення. Відповідно до ст. 45 цього акту підставою для припинення реєстрації безробітного є дворазова відмови від пропонування підходящої роботи, а для безробітного, який вперше шукає роботу та не має професії (спеціальності), дворазової відмови від пропонування проходження професійного навчання. Проте ця норма не узгоджуються з ч.7.ст. 46 цього закону, оскільки тут іде мова про осіб, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності).
З огляду на вищевикладене, можна зробити висновок, що мета організації таких робіт полягає у тому, щоб надати можливість безробітному скористатися такою соціальною послугою. Однак жодного обов’язку для людини вона не несе. Зобов’язання державних органів щодо організація громадських робіт не передбачає необхідної участі у них особи, це лише один з варіантів можливого тимчасового працевлаштування з огляду також на те, що дворазова відмова безробітних від участі в громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру не є підставою для зняття особи з обліку.
Література:
1. Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р № 5067-VI // Урядовий кур'єр від 12.09.2012 р. - № 164.
2. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III // Голос України від 11.04.2000 р.
3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації громадських та інших робіт тимчасового характеру» від 20.03.2013 п. № 175 // Урядовий кур'єр від 26.03.2013 р. - № 56.
4. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.)/Уклад і голов.ред. В. Т. Бусел.- К; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005.- 1728 с. – С. 1177
5. Шабанов Р. Правова характеристика тимчасових громадських робіт як заходу сприяння зайнятості населення [Електронний ресурс ] // Jurnaluljuridicnational : teories i practica -2015.- №1 – С. 131-135. Режим доступу : http://www.jurnaluljuridic.in.ua/archive/2015/1/28.pdf
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
