Усиновлення визнане в Україні пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Усиновленою може бути та дитина, у якої розірвані юридичні стосунки з батьками. Тобто такі діти мають юридичний документ про те, що їхні батьки втратили батьківські права стосовно цієї дитини. Таким документом може бути рішення суду про позбавлення батьківських прав, свідоцтво про смерть батьків, нотаріально засвідчена відмова батьків від дитини, тощо.
Усиновлення дитини – це юридичний процес, під час якого рішенням суду створюються нові, постійні відносини між батьками та дитиною, і який полягає у передачі батьківських прав та обов’язків від однієї родини до іншої, це прийняття у сім’ю дитину на правах народженої, з усіма правами та обов’язками, як з боку дорослих так і з боку дитини.
Зазвичай усиновлюються діти, які не мають батьків. Але досить часто усиновлюється дитина, яка має одного або й обох батьків. За таких обставин усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. Згода батьків на усиновлення має бути безумовною і може надаватися ними лише після досягнення дитиною двомісячного віку. Письмова згода батьків засвідчується нотаріусом.
Якщо мати або батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди, потрібна згода їхніх батьків. Мати чи батько дитини мають право відкликати свою згоду на усиновлення до набрання чинності рішенням суду про усиновлення. Лише в окремих випадках дозволяє проведення усиновлення без згоди батьків дитини, згідно ст. 219 Сімейного кодексу України (далі – СК України). Усиновлення дитини здійснюється без згоди батьків, якщо вони: а) невідомі; б) визнані безвісно відсутніми; в) визнані недієздатними; г) позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється [1].
Без згоди повнолітніх батьків усиновлення дитини може бути здійснено, якщо судом буде встановлено, що вони не проживали з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не виявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують її.
Якщо хочуть усиновити дитину, у якої є опікун або піклувальник, то вони повинні теж письмово засвідчити свою згоду. Якщо опікун або піклувальник не дав такої згоди, то така згода може бути надана органом опіки та піклування. Якщо суд встановить, що усиновлення дитини відповідає її інтересам, воно може бути здійснено без згоди опікуна, піклувальника або органу опіки та піклування.
Відповідно до ст. 222 СК України в разі усиновлення дитини, яка не має батьків і перебуває у закладі охорони здоров’я або у навчальному закладі, потрібна письмова згода цього закладу [1]. Без згоди закладу охорони здоров’я, навчального закладу усиновлення може бути здійснено, якщо суд встановить, що воно відповідає інтересам дитини. Справи про усиновлення дітей, які проживають на території України, розглядаються районним (міським) судом за місцем проживання усиновленої дитини або за місцем проживання заявника (заявників).
Якщо сім’я хоче усиновити дитину, вони повинні написати заяву, можуть написати самостійно, або в присутності працівника служби у справах дітей та засвідчена цією особою. У разі коли одне з подружжя не може особисто з’явитися до служби у справах дітей для написання заяви, його заяву, засвідчену нотаріально, може подати дружина (чоловік). До заяви додаються такі документи: 1) копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу; 2) довідка про заробітну плату за останні шість місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органами державної податкової служби; 3) копія свідоцтва про шлюб; 4) висновок про стан здоров’я кожного заявника (бланк видає працівник служби); 5) засвідчена нотаріально письмова згода з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним із подружжя); 6) довідка про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника; 7) копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням. Строк дії документів становить один рік з дня їх видачі, якщо інше не передбачено законодавством.
Протягом 10 робочих днів після отримання заяви про бажання усиновити дитину (з повним комплектом документів) Служба у справах дітей складає Акт про обстеження житлово-побутових умов майбутніх усиновлювачів, розглядає питання про можливість усиновлення дитини і готує відповідний висновок. Якщо цей висновок позитивний, заявникам присвоюється звання кандидатів в усиновлювачі, і дані про них заносяться до спеціальної книги обліку. Служба у справах дітей за місцем проживання дитини на підставі заяви кандидата в усиновлювачі протягом 10 робочих днів готує громадянам України висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини для подання до суду. Фактичне усиновлення дітей в Україні здійснюється на підставі рішення суду. Усиновлювач зобов’язаний особисто забрати дитину з місця її проживання після пред’явлення копії рішення суду про усиновлення у присутності представника служби у справах дітей.
Література :
1. Сімейний кодекс України : чинне законодавство станом на 1 вересня 2015 р. (офіційний текст). – К. : Паливода А. В., 2015.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
