Актуальність теми полягає в загостренні у зв’язку з кризовими явищами в економіці країни як в цілому, так і на рівні кожного окремого підприємства. Неспроможність боржників виконати свої зобов’язання перед кредиторами підриває основи господарського обігу. А це є передумовою для обов’язкового втручання держави в регулювання відносин між кредитором та боржником.
На сьогоднішній день рейтинг України у веденні бізнесу є значно низьким порівняно з іншими країнами. І тому можна говорити про те, що недостатньо уваги приділяється визначенню основних проблем з банкрутства підприємства на рівні держави. А, отже, можна сказати, що уникнути катастрофи банкрутства підприємство може лише в результаті запровадження судових процедур відновлення платоспроможності боржника, а саме: розпорядження майном, мирової угоди боржника з кредиторами, санації підприємства.
Банкрутство – це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Виходячи з визначення можна говорити про суб’єктів банкрутства. З однієї сторони це боржник, а іншою стороною виступає кредитор. Боржником вважають суб’єкта на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство, а саме банкрутом він визнається лише тоді, коли Арбітражний суд прийме постанову про визнання боржника банкрутом. А кредитором можуть бути як громадини, так і юридичні особи, які мають підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника.
Важливо зазначити, що ситуація з банкрутством підприємств є типовою для економіки будь-якої з розвинутих країн. Законодавство і процедури банкрутства використовуються в них у першу чергу для оздоровлення економіки. На сьогодні з’явилися засоби відновлення платоспроможності та прибутковості потенційно життєздатних боржників. Кредитори здобули більш жорсткий контроль за процесом, і вірогідність того, що їм повернуть більше боргу, ніж при ліквідації. Пожорстчення відповідальності та зміцнення прозорості процесу сприятимуть забезпеченню того, що активи боржника підуть на задоволення вимог кредиторів.
Отже, враховуючи все вищесказане можна зробити висновок про те, що у процесі становлення ринкових відносин в Україні всі ланки фінансової системи опинилися у глибокій кризі. Такий стан економіки є загрозою для багатьох підприємств, а саме загрозою банкрутства. Треба вірно визначати процедуру виведення одних вітчизняних підприємств з фінансової кризи та ефективне застосування ліквідаційних процедур до інших.
Проведення своєчасної та якісної діагностики фінансового стану будь-якої організації — це основне завдання у системі управління підприємством як у стабільному, так і кризовому стані, а також при банкрутстві. Головне, що такі рішення та тенденції будуть обґрунтовуватись та розроблятись завчасно, а не тоді, коли підприємства мають збитки. Тільки за допомогою оцінки фінансового стану можна забезпечити оптимальний напрямок розвитку підприємства та запобігання його банкрутству.
______________________
Науковий керівник: Задихайло Дмитро Дмитрович, кандидат юридичних наук, Полтавський юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
|