Опіка (піклування) встановлюється для забезпечення виховання малолітніх, неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, хвороби батьків або позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишились без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.
Опіка (піклування) встановлюється також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки (особи, визнані обмежено дієздатними чи недієздатними).
Законодавство визначає перелік суб'єктів, над якими встановлюється опіка та піклування: 1) фізичні особи до 18 років (малолітні і неповнолітні) та 2) фізичні особи після 18 років (визнані обмежено дієздатними та недієздатними).
Правовою основою здійснення опіки і піклування є наказ Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 «Про затвердження Правил опіки та піклування».
Опіка встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними [1]. Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена [1].
Закон пред'являє вимоги до опікуна (піклувальника). Ним може бути тільки повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини. Не може бути опікуном, піклувальником дитини особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, особа, позбавлена батьківських прав, а також особа, інтереси якої суперечать інтересам дитини [1].
Цивільне законодавство визначає, що опікуном (піклувальником) є фізичні і юридичні особи. Стосовно фізичних осіб, то ситуація зрозуміла. Що стосуються юридичних осіб, то Цивільний кодекс України передбачає вичерпний перелік юридичних осіб – опікунів (піклувальників), що опікуються дітьми–сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування. На сьогодні в Україні є благодійні організації (зачасту – спільні українсько–іноземні юридичні особи), які опікуються дітьми–сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування. Однак, згідно цивільного законодавства України, вони не мають статусу організації–опікуна, а тому здійснювати свою діяльність їм проблематично. В першу чергу, ці організації постійно перевіряють органи прокуратури на предмет законної діяльності. Хоча в той же момент органи в справах дітей звертаються до таких організацій з проханням прийняти на виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, оскільки умови проживання, утримання, виховання, навчання в таких організаціях набагато кращі, ніж в дитячих будинках та інтернатах. Але єдина проблема таких організацій – це відсутність статусу опікуна – не дозволяє їм нормально працювати, і доводиться їм «потерпати» від все можливих перевірок наших державних органів. Можливо, доцільно в закон внести зміни стосовно переліку юридичних осіб, яким надається цей статус. Для іноземних юридичних осіб передбачити певні вимоги та умови, за наявності яких вони зможуть отримати цей статус.
Література:
1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 40–44. – Ст.356.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
