Значною новелою Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року стало запровадження системи органів прокурорського самоврядування. Діяльність органів прокурорського самоврядування є ключовою гарантією забезпечення незалежності прокурорів, але в той же час законодавець наділяє вищевказані органи широким колом повноважень, що може призвести до негативних наслідків та до невиконання першочергової мети, яка поставлена перед ними. В зв’язку з цим виникає нагальна необхідність дослідження та доопрацювання статусу органів прокурорського самоврядування.
Вивченням даного питання займалися такі науковці як: Долгий О.О., Наулік Н.С, Проневич О.С. та деякі інші, але воно залишається малодослідженим та потребує подальшого аналізу.
Так, в Законі України «Про прокуратуру» закріплено визначення прокурорського самоврядування: «прокурорське самоврядування - це самостійне колективне вирішення прокурорами питань внутрішньої діяльності прокуратури з метою:1) забезпечення організаційної єдності функціонування органів прокуратури, підвищення якості роботи прокурорів; 2) зміцнення незалежності прокурорів, захисту від втручання в їх діяльність; 3) участі у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення прокурорів, а також контролю за додержанням установлених нормативів такого забезпечення; 4) обрання чи призначення прокурорів до складу інших органів у випадках та в порядку, встановлених законом. До питань внутрішньої діяльності прокуратури належать питання організаційного забезпечення прокуратури та діяльності прокурорів, соціального захисту прокурорів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов’язані з виконанням повноважень прокурорів». Слід зазначити, що дані положення закону зазнали критики з боку науковців, які займалися дослідженням даного питання, оскільки в законі не наведено чіткого і вичерпного переліку завдань органів прокурорського самоврядування, що може призвести до значних недоліків у їх реалізації. Зокрема, таку думку підтримують Долгий О.О. та Наулік Н.С , зазначаючи з цього приводу наступне: «визначення вичерпного і чіткого переліку завдань, що вирішуються організаціями професійного самоврядування, є однією із ключових умов функціонування інституту самоврядування..».
Крім того, в статті 66 Закону «Про прокуратуру» виокремлюється тільки дві організаційні форми прокурорського самоврядування: всеукраїнська конференція працівників прокуратури та Рада прокурорів України. В той же час стаття 69 даного закону говорить про збори прокурорів, які проводяться в прокуратурах всіх рівнів, які по своїй суті є ще однією організаційною формою прокурорського самоврядування. Така позиція законодавця є не зрозумілою, а тому доцільно зробити вказівку в законі на ще одну форму організації прокурорського самоврядування.
Детального аналізу потребують і повноваження органів прокурорського самоврядування, які закріплені в законі. Вказані органи мають досить широкі повноваження, зокрема, щодо: призначення членів Вищої ради юстиції та прийняття рішення про припинення їх повноважень; призначення членів Ради прокурорів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; внесення рекомендацій про призначення та звільнення прокурорів з адміністративних посад; вирішення питання про неналежність виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов’язків, встановлених для відповідної адміністративної посади; звернення до органів державної влади та їх посадових осіб із пропозиціями щодо вирішення питань діяльності прокуратури та ін. З цього приводу слід звернутися до позиції, яку висловила Венеціанська комісія у Висновку № 667/2012 щодо проекту Закону України «Про прокуратуру» «Венеціанській комісії не відомо про жодну систему правосуддя, у якій би були створені органи прокурорського самоврядування, що мали б такі повноваження щодо адміністрації та системи прокуратури. Створення такої системи може вийти за межі розумного, оскільки представники, обрані прокурорами, здатні діяти залежно від того, що вони вважають інтересами своїх членів, виключаючи будь-які інші міркування, в тому числі і щодо громадських інтересів чи навіть інтересів членів громадськості. Якщо це станеться, створення цієї системи може фактично унеможливити керівництво прокуратурою особами, призначеними на адміністративні посади.»
Крім того, Венеціанська комісія в цілому не схвалила запроваджену концепцію органів прокурорського самоврядування, вказуючи на значні недоліки, серед яких: незрозуміла роль Генерального Прокурора України, а також інших осіб, які займають адміністративні посади; зосередження значного впливу на працівників прокуратури і всю систему прокуратури загалом в органах прокурорського самоврядування, що становить загрозу зловживання даними повноваженнями та деякі інші.
Отже, проаналізувавши положення чинного закону «Про прокуратуру» можна прийти до висновку, що запровадження органів прокурорського самоврядування, хоча і є позитивним зрушенням в аспекті реформування прокуратури, але регулювання даного питання потребує подальшого вдосконалення і уточнення, оскільки існує ряд недоліків, які так і не були усунені законодавцем.
Література:
1. Про прокуратуру : Закон України від 14.10.2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov. ua/go/1697-18.
2. Висновок № 667/2012 щодо проекту Закону України «Про прокуратуру» (підготовленого українською Комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права), схвалений Венеціанською Комісією на її 92-ому пленарному засіданні (12-13 жовтня 2012) на основі коментарів пана Джеймса Гамільтона (тимчасового члена комісії, Ірландія), пана Йоргена Стіна Соренсена (члена комісії, Данія), пані Ганни Сухоцької (члена комісії, Польща), наданий Центром Політико правових реформ.
3. Долгий О. О. Прокурорське самоврядування в Україні: оцінка законодавчих ініціатив та їх відповідності вимогам венеціанської комісії / О. О. Долгий, Н.С. Наулік // Європейські перспективи. - 2014. - № 5. - С. 21-24. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/evpe_2014_5_5
4. Попович В. Плюси і мінуси нового закону про прокуратуру [WWW документ]. URL http:// http://ua.racurs.ua/658-schodo-novogo-zakonu-ukrayiny-pro-prokuraturu-vid-14-jovtnya-2014-roku?_ga=1.144051829.1360916993.1459691029 (30.10.2014)
________________________
Науковий керівник: Овсяннікова Ольга Олександрівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри організації роботи судових та правоохоронних органів Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
