Однією із проблем українського суспільства є стрімке зростання протиправних посягань у сфері кредитних відносин, що ставить під загрозу небезпеки як економіки України загалом, так і банківської системи зокрема. Особливістю даних посягань є високий інтелектуальний та фаховий рівень шахрайських дій відносно кредитних ресурсів українських банків.
Кредитні відносини є самостійною сферою економічних відносин, пов'язаною із наданням коштів у позику та повернення їх (коштів) разом із визначеними відсотками.
На сьогоднішній день наука кримінального права України не виробила єдиного підходу стосовно розуміння кримінальних відносин як об’єкту кримінально-правової охорони. Проте, аналіз наукових праць із даної проблематики дає підстави твердити, що під кредитними відносинами як об’єктом кримінально-правової охорони слід розуміти охоронювані кримінальним законом суспільні відносини, що забезпечують рух кредитних коштів в різних сферах економіки та виникають між кредитором і позичальником на умовах, встановлених кредитором, із метою отримання прибутку і надання фінансових послуг юридичним і фізичним особам.
Як свідчить правозастосовча практика, у сфері вітчизняного кредитування вчиняються різного характеру злочинні діяння. Що дало можливість науковцям твердити про значну кількість підстав класифікації злочинів у сфері кредитування.
Так, зазвичай виділяють наступні підставами класифікації злочинів у сфері кредитних відносин:
1. етапи (стадії) процесу кредитування: 1) подання неправдивої інформації при видачі кредитів; 2) перевірки кредитною установою поданих особою документів, надання попередніх висновків щодо повноти та дійсності поданих документів; 3) надання згоди уповноваженим органом кредитної установи для прийняття рішення про видачу кредитних коштів; 4) укладення кредитного договору та видачі коштів; 5) під час супроводження кредиту банківськими та кредитними установами;
2. суб’єкти кредитування: 1) злочини, які вчиняються позичальниками; 2) злочини, які вчиняються службовими особами банківських і кредитних установ; 3) злочини, які вчиняються службовими особами органів, що регулюють та контролюють банківську діяльність та іншими службовими особами;
3. форма кредиту (не забезпечені, т.т. бланкові, забезпечені);
4. кількісний склад суб’єктів злочину (одноособові, групою осіб) [5, с. 106].
Варто звернути увагу і на підставу класифікації досліджуваних нами злочинів, запропоновану М. Л. Давиденко, - вид економічної діяльності банківських установ. Так, науковець, беручи за основу види економічної діяльності банківських установ, що закріплені у Законі України «Про банки і банківську діяльність» [2], у сфері банківської діяльності виділяє наступні злочини:
1) злочини у сфері банківського кредитування;
2) злочини у сфері розрахункових операцій банків;
3) злочини у сфері депозитних операцій банків;
4) інші злочини, що пов’язані з діяльністю банківських установ (операції з цінними паперами, зовнішньоекономічною діяльністю, трастові операції тощо) [3, с. 159].
О. Сухачова до основних злочинів у сфері банківського кредитування відносить протиправні діяння, передбачені Кримінальним кодексом України (далі – КК України) [1], котрі на кредитні відносини посягають шляхом обману або зловживання довірою: 1) шахрайство(ст. 190 КК України); 2) заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою (ст. 192 КК України); шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222) [4, с. 112].
Особливо практичне значення має класифікація злочинів у сфері кредитування, що випливає із безпосереднього об'єкта злочинів: 1) злочини, щобезпосередньо посягають на кредитні відносини (наприклад, шахрайство (ст. 190 КК України); шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК України); 2) «інші злочини», т.т. злочини, що опосередковано посягають на сферу кредитування: заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою (ст. 192 КК України), невиконання судового рішення (ст. 382 КК України) [1].
Як зазначає О. В. Старостенко, під злочинами у сфері кредитування слід розуміти суспільно небезпечні винні діяння (дії або бездіяльність) вчинені суб’єктом злочину з метою отримання незаконним шляхом кредитних коштів чи інші незаконні дії, що пов’язані з кредитними правовідносинами [5, с. 106].
Кримінальне законодавство України не містить самостійної норми, котра б прямо передбачала відповідальність як за незаконне отримання кредиту, такі за ухилення від погашення кредиторської заборгованості.
На практиці часто зустрічаємо множинність злочинів у сфері банківського кредитування, які, зазвичай, кваліфікуються за сукупністю економічних та інших, суміжних з ними, злочинів. Що в котре підтверджує думку про те, що неодмінно потрібно виділяти злочини у сфері банківського кредитування та «супутні» із ними злочини, що на практиці часто виступають як способи вчинення основних злочинів.
Література:
1. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. (редакція від 18 березня 2016 р.) // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 25-26. - Ст. 131.
2. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. (редакція від 1 квітня 2016 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 5-6.- Ст. 30.
3. Давиденко М. Л. Поняття та класифікація злочинів у банківській сфері / М. Л. Давиденко, О. В. Герасимов // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Право. - 2013. - № 1062, вип. 14. - С. 158-162.
4. Сухачов О. Злочини у сфері банківського кредитування / О. Сухачов // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2012. - Вип. 93. - С. 111-114.
5. Старостенко О. В. Поняття та види злочинів у сфері кредитування / О. В. Старостенко // Митна справа. - 2013. - № 6(2.1). - С. 100-107.
______________________
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
