Виконання рішень Європейського суду з прав людини ( далі -ЄСПЛ) передбачене у ст. 46 Конвенції « Про захист прав людини і основоположних свобод» [1] ( далі - Конвенція 995_004 ).
Порядок виконання рішень ЄСПЛ регулюється: Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV[2]; Законом України «Про виконавче провадження»від від 21.04.1999 № 606-XIV[3]; Постановою Кабінету міністрів України № 784 від 31 травня 2006 р. «Про заходи реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» [4]; Наказом Мін'юсту України від 23.09.2013 № 1989/5 «Порядок взаємодії Департаменту державної виконавчої служби та Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини під час забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання рішень Європейського суду з прав людини» [5]; іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV.
Так, Закон України № 3477-IV створює належне правове підґрунтя для ефективного дотримання міжнародно-правових стандартів у сфері захисту прав людини. Стаття 17 цього Закону закріплює обов’язок національних судів про застосовування при розгляді справ Конвенцію 995_004 та практику ЄСПЛ і передбачає, що Конвенція 995_004 є джерелом права. Тобто, дане положення формально легітимізувало для українських суддів можливість прямо посилатися у судовому рішенні на практику ЄСПЛ. Це свідчить про новий підхід до розуміння джерел права, не характерний для країн «континентальної системи права» (якою є Україна), і для якої рішення судів не є джерелом права (на противагу «прецедентній системі права») [6].
Прийняття Закону України № 3477-IV свідчить про прагнення України до міжнародного співробітництва, забезпечення практичної дії Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на території України.
Цей Закон України увібрав у себе всі сучасні напрацювання Ради Європи, спрямовані на всебічне вирішення питань виконання державами-членами рішень Європейського суду законодавчо закріпивши забезпечення виконання рішення ЄСПЛ шляхом вжиття заходів індивідуального та загального характеру[6 ].
Відповідно до ст. 1 Закону України № 3477-IV, виконанням Рішення ЄСПЛ є: а) виплата Стягувачеві (Заявникові) відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру (а саме: вжити заходи, передбачені в рішенні ЄСПЛ про дружнє врегулювання; внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування; забезпечення юридичної експертизи законопроектів; забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики ЄСПЛ - прокурорів, суддів, адвокатів та інших правоохоронних органів; інші заходи, які визначаються з боку Комітету міністрів Ради Європи).
Тобто, під виконанням рішення ЄСПЛ слід розуміти, вжиття державою заходів двох видів: індивідуальних та загального характеру. Індивідуальні заходи, спрямовані на усунення конкретного порушення, визначеного в рішенні ЄСПЛ, а заходи загального характеру, спрямовані на усунення підстави для надходження до ЄСПЛ аналогічних заяв проти України у майбутньому.
Виконання рішень ЄСПЛ має неабияке значення не лише стосовно захисту прав людини в конкретному випадку, але й запроваджує механізми для покращання існуючих механізмів захисту прав людини в цілому. Так, рішення ЄСПЛ приводить не лише до задоволення індивідуального інтересу заявника, але й сприяє задоволенню „глобального” інтересу людини та громадянина, адже крім виплати справедливої сатисфакції (грошового відшкодування на користь заявника) та вжиття додаткових заходів загального характеру, рішення ЄСПЛ вимагає від держави вжиття так званих заходів загального характеру, як спрямовані на уникнення аналогічних порушень прав і свобод людини в майбутньому.
Таким чином, виконання рішень ЄСПЛ є специфічним правовим інститутом, відмінним від механізмів, передбачених для виконання рішень національних судів, а також для визнання та виконання на території України рішень іноземних судів, іноземних недержаних установ, і в силу міжнародних зобов’язань, передбачених Конвенцію 995_004, наддержавного статусу цього органу, встановлено особливі механізми щодо виконання його рішень[ 7 ].
Органом представництва, відповідальним за координацію виконання рішень ЄСПЛ, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 784 від 31 травня 2006 р. «Про заходи реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», визнано Міністерство юстиції України. В той же час, відповідно до п. 1«Положення про Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини» від 31 травня 2006 р. № 784[8], на Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, покладено повноваження щодо забезпечення представництва України в ЄСПЛ під час розгляду справ про порушення Конвенції (995_004), а також інформування Комітету міністрів Ради Європи про хід виконання рішень.
Тобто, Органом відповідальним за координацію виконання рішень ЄСПЛ, відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 784 від 31 травня 2006 р. «Про заходи реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», визнано Міністерство юстиції України через саме Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини та його Секретаріат.
Література:
1. Конвенція Про захист прав людини і основоположних свобод : Конвенція Ради Європи від 04.11.1950.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004
2. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини : Закон України від 23.02.2006 № 3477-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3477-15,
3. Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV : Закон України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/606-14/page
4. Про заходи реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини : Постанова Кабінету міністрів України № 784 від 31 травня 2006 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/784-2006-п
5. Порядок взаємодії Департаменту державної виконавчої служби та Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини під час забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання рішень Європейського суду з прав людини : Наказ Мін'юсту України від 23.09.2013 № 1989/5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1642-13
6. Ващенко Л.В. Правові аспекти виконання рішень Європейського Суду з прав людини в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/33982/1/Vashenko_judgment.pdf
7. Коломієць Н. Деякі проблемні аспекти виконання рішень Європейського суду з прав людини, винесених проти України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=3252
8. Положення про Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини»: затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 р. № 784 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/784-2006-п
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
