Вступні зауваги. Юридична телеологія являє один з перспективних напрямків загальнотеоретичного правознавства. Як слушно зауважує О.А. Мизнікова, методологічна цінність «цільового» підходу полягає в його універсальності. Дійсно, позитивне право як явище, що розвивається, може бути пояснено двома шляхами: 1) вказівкою на причини його виникнення та розвитку; 2) вказівкою на його цілі, завдяки котрим відбувається розвиток. Пізнавши цілі, що визначають існування і розвиток позитивного права як явища, можна визначити напрями реформування, критерії ефективності, а також соціальну обґрунтованість правових інститутів. На цій основі можна запропонувати заходи з приведення у відповідність один одному дійсності і правової регламентації, «що дозволить суспільству розвиватися і адекватно реагувати на соціальні суперечності» [1, ст.3-4].
Сприяння задоволенню людських потреб. Навряд чи правильно говорити, що позитивне право виконує у правовому регулюванні якусь одну мету. Складність цього процесу зумовлює наявність значної кількості видів цілей. Так, в літературі нині можна зустріти такі: основні (головні) цілі; другорядні цілі; вторинні цілі; додаткові цілі; загальні (загальні) цілі; спеціальні цілі; абсолютні цілі; публічні цілі; індивідуальні цілі; приватні цілі; рушійні цілі; іманентні цілі; справжні цілі; кінцеві цілі; об’єктивні цілі; суб’єктивні цілі; особливі цілі; реальні цілі; нереальні цілі; перспективні цілі; найближчі цілі; віддалені цілі; проміжні цілі; намічені цілі; підсумкові (кінцеві) цілі; безпосередні (прямі) цілі; опосередковані цілі.
З-поміж зазначених поділів особливо цікавим для нас є поділ на вищі і нижчі, чи другорядні. У літературі ніхто не намагається говорити про вищу ціль (в однині), пропонуючи говорити про цілі вищі. Вочевидь, обґрунтувати наявність кількох вищих цілей простіше, оскільки між вищими тоді нема жодної конкуренції і не треба доводити їхню питому вагу й проникати у хитросплетіння взаємовідносин. І навпаки, якщо говорити про ціль в однині, негайно виникає проблема з тим, що у відношенні до інших цілей, які досліднику здаються другорядними, буде вчинена своєрідна аксіологічна дискримінація.
Однак питання такого ґатунку виникають лише остільки, оскільки дослідники не займають визначеної позиції в світоглядних методологічних питаннях. Оскільки в основу нашого дослідження покладено доктрину утилітаризму, вважатимемо вищою метою права (мета-метою) саме задоволення потреб людини. Нижчі цілі, так чи інакше, спрямовані на досягнення цієї вищої мети. «Право людини (право людей) — писав С.С. Алексєєв, — … є одним з найважливіших складових громадянського суспільства і, у відомому сенсі, «задуму» природи» [2, c.122].
Аналіз змін економічних формацій доводить, що діалектика розвитку позитивного права прямує до послаблення конфронтації всередині суспільства через якомога повніше задоволення потреб людей. Однак критерій такої «повноти» залишається предметом дискусій. В класичній доктрині утилітаризму ці критерії носили суто кількісний характер (щастя більшості є виправданням нещастя меншості). Вважаємо, що кількісний критерій попри значну критику в його бік залишається вагомим чинником при визначенні повноти задоволення людських потреб. Однак його також слід доповнити критерієм якісним (ціннісним). Так, неможливо вважати морально виправданим забезпечення благополуччя навіть абсолютної більшості суспільства, якщо ціною для цього є певна абсолютна цінність, як-от життя людини (бодай однієї).
Дійсно, будь-який дослідник, котрий наполягає на тому, що цінності можна зважувати, і що між ними можливий (най би навіть теоретичний) баланс, виходить з того, що має існувати певний спосіб калькуляції цінностей. Звісно, підрахунок такого ґатунку навряд чи можна вважати логічним, чи тим більше кількісним. В дійсності, такі правила калькуляції вже існують, і вони мають логіко-дискурсивний характер, себто зумовлені певними конвенціями, що з загального схвалення діють у певному суспільстві. Втім, прояснення цих логіко-дискурсивних критеріїв повноти потребує самостійного дослідження.
Деякі висновки. Отже, цілі, яких позитивне право покликане досягти, можуть бути умовно поділені на вищі та нижчі. Вищою метою позитивного права є задоволення потреб людини. Нижчі цілі ,так чи інакше, спрямовані на досягнення цієї вищої мети.
Також попри те, що діалектика розвитку позитивного права прямує до послаблення конфронтації всередині суспільства через якомога повніше задоволення потреб людини, критерій « повноти» залишається дискусивним питанням.
Література:
1. Мызникова Е.А.Цели в праве: теоретико-правовой анализ : автореф. дис. … канд. юрид наук. — Краснодар: [б.и.], 2011. — c.3-4.
2. Алексеев С.С.Собрание сочинений. В 10 т. [+ Справоч. том]: Том 5: Линия права. Отдельные проблемы концепции / С.С. Алексеев. — М.: Статут, 2010. — с.122.
_______________________
Науковий керівник: Рабінович Петро Мойсейович, доктор юридичних наук, професор, Львівський національний університет імені Івана Франка
|