Відповідно до ст. 2 цивільної конвенції про боротьбу з корупцією від 4 листопада 1999 р. корупція означає прямі чи опосередковані вимагання, пропонування, дача або одержання хабара чи будь-якої іншої неправомірної вигоди або можливості її отримання, які порушують належне виконання будь-якого обов’язку особою, що отримує хабар, неправомірну вигоду чи можливість мати таку вигоду, або поведінку такої особи [5]. За визначення Трансперенсі Інтернешнл, корупція це використання публічний, владних повноважень у приватних цілях. Є різні види корупції, зокрема, виділяють побутову або бюрократичну та велику або політичну корупцію. Також, корупція, за сферою, поділяється на приватну та публічну.
Корупція має негативний вплив на економіку держави, інвестиційну привабливість, на діяльність органів публічної адміністрації всіх рівнів та діяльність бізнесу. Проте, окрім цих негативних факторів, корупція має безпосередній вплив на порушення прав людини, що часто, не враховується при визначенні негативних наслідків корупції. Вплив корупції на порушення прав людини поділяють на вплив корупції як джерела порушення, елементу порушення та одного із засобів порушення. Також, вплив корупції на порушення прав людини може бути трьох видів, які частково відображають попередній поділ, а саме: прямий, непрямий та опосередкований [3, c. 29].
Пряме порушення прав людини відбувається у випадку хабарництва, зловживання службовим становищем, гонитви за рентою, непотизму, привласнення. Право на справедливий суд порушується, якщо суддя, через отриманий хабар, виносить рішення у справі, яке суперечить право [2].
Непряме порушення прав людини відбувається у випадку, коли корупція є обов’язковою умовою порушення. Право на чисте навколишнє середовище порушується у випадку будівництва підприємства без очисних споруд, дозвіл на діяльність якого було отримано внаслідок корупційних дій. Безпосередню шкоду здоров’ю людини та навколишньому середовищу завдає діяльність заводу, але саме корупційні дії стали чинником, який посприяв його діяльності саме в такому вигляді [2].
Опосередковане порушення прав людини є коли корупція виступає одним з декількох чинників, які на це впливають. У випадку фальсифікації виборів та порушення права людини на вільне волевиявлення, корупція є одним з факторів, який сприяє порушенням, оскільки є й інші фактори, такі як поширення неправдивої інформації, підкуп та інші [2].
Корупція має негативний вплив на всі без винятку права людини: соціальні, політичні, культурні, економічні, громадянські. Можна виділити два види негативного впливу корупції на права людини за суб’єктним критерієм: порушення прав конкретної особи та загальне порушення прав людини. Вплив корупції на порушення прав конкретної людини відбувається у випадку рішень або дій прийнятих під впливом корупційного фактору, щодо конкретної особи. Прикладом таких дій може бути рішення органу публічної адміністрації видане на користь особи, яка дала хабар, або, наприклад, незаконне судове рішення. До загального порушення прав людини належать дії з корупційною складовою, які мають вплив на реалізацію прав частини або всього суспільства. До таких дій можна віднести проведення державних закупівель з корупційним впливом або фальсифікацію виборів, де обрання кандидата, який не отримав більшості голосів є безпосереднім порушенням права на вільне волевиявлення та чесні вибори всіх громадян держави. Метою держави є не лише покарання за порушення прав людини, але й забезпечення їх дотримання
Варто звернути особливу увагу на зв'язок корупції, прав людини та приватного сектору, оскільки, як зазначалось вище, корупція поширена у двох сферах: публічній та приватній.
Спеціальний представник генерального секретаря з питань прав людини та транснаціональних корпорацій та інших комерційних організацій визначив корупцію як елемент порушення прав людини транснаціональними компаніями [1]. Вчинення корупційних дій у приватному секторі є порушенням корпоративної соціальної відповідальності. Це поняття відноситься в основному до порушення прав людини через корупцію у приватному секторі. Корпоративна соціальна відповідальність — це імплементований у корпоративне управління певний тип соціальних зобов’язань (здебільшого добровільних) перед працівниками, партнерами, державою, інститутами громадянського суспільства та суспільством у цілому[4, c.6].
Г. Боуен дав одне з найпоширеніших визначень корпоративної соціальної відповідальності, згідно з яким вона полягає в реалізації такої політики, прийнятті таких рішень або додержанні такої лінії поведінки, які були б бажані для цілей і цінностей суспільства [4, c. 6]. Дане визначення має прямий зв'язок з визначенням цінностей того чи іншого суспільства. Якщо звернутись до поняття корупції, то однією з проблем уніфікації визначення цього явища є надання корупційності конкретним дія в конкретній державі. Визнання певних дій корупцією є взаємозалежним від культури пануючої у суспільстві. Культура створює суспільні цінності і, відповідно, ставлення до корупційних дій. У деяких країнах, особливо в приватному секторі, вирішення проблем за допомогою хабарів є суспільно прийнятним, більше того, вважається частиною культури. Проте суспільні цінності, як лінія поведінки бізнесу, мають ґрунтуватись на дотриманні прав людини, а корупція у приватному секторі, навіть якщо вона прийнятна певному суспільству, тим не менш порушує права конкретної людини чи й всіх громадян. Можна навести безліч прикладів корупції в приватному секторі, яка має безпосередній чи опосередкований вплив на порушення прав людини. Компанія, яка за допомогою хабарів уникає або обмежує контролюючі процедури щодо своєї продукції органами публічної влади безпосередньо порушує право людини на здоров’я та безпечну продукцію. Яскравий приклад це присвоєння продукції знаку «без ГМО», якщо ГМО там, насправді, є. В такому випадку очевидним є факт корупційних дій, оскільки рішення про зазначення такої інформації на продуктах приймається державними органами після проведення відповідних процедур перевірки. У такому випадку, безпосередньо порушується право на інформацію через неправдиве її розміщення, але також право на життя та здоров’я через шкідливі речовини в продуктах, приховування яких відбулось через корупційні дії. Ведення чесного бізнесу для компанії та громадян є безперечно кращим варіантом, ніж з використанням корупції. Системна корупція в державі вбиває бізнес або спонукає до вчинення корупційних дій, які, відповідно, впливають на порушення прав людини. Дотримання антикорупційної політики та корпоративної соціальної відповідальності є важливим елементом розвитку та успіху компаній.
Для прикладу у Німеччині, країні, де корупція є на дуже низькому рівні, відповідно до індексу корупції Трансперенсі Інтернешнл, не ратифіковані важливі міжнародні конвенції проти корупції. Звісно, ратифікація міжнародних актів не є запорукою ефективної протидії корупції, проте через такі дії влади великі німецькі компанії мають проблеми з міжнародною співпрацею та розвитком. Представники таких компаній неодноразово зверталися до вищий органів влади Німеччини з прохання ратифікувати дані конвенції. Дотримання цими компаніями антикорупційної політики та корпоративної соціальної відповідальності мають бути підкріпленими державними антикорупційними діями, щоб компанії могли розвиватись та співпрацювати на міжнародній арені. Інформація про можливість вчинення корупційних дій у приватному секторі знижує соціальну та міжнародну довіру до компанії, готовність інших суб’єктів співпрацювати та інвестувати. Неприйняття правил антикорупційної політики свідчить про можливість їх порушення. Німеччина ратифікувала дві міжнародні конвенції проти публічної корупції: Конвенцію ОЕСР про боротьбу проти підкупу іноземних посадових осіб у міжнародних ділових операціях та Конвенцію ЄС про боротьбу з корупцією. Лише підписала, проте не ратифікувала Кримінальну конвенцію про боротьбу з корупцією, Додатковий протокол до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією, Рамкове Рішення Ради про боротьбу з корупцією в приватному секторі, Конвенцію ООН про боротьбу з корупцією.
Вплив корупції на порушення прав людини проявляється у всіх видах корупційних дій. Правова держава, яка націлена на дотримання та захист прав людини, може бути такою лише у випадку ефективної боротьби з корупцією, особливо системною, оскільки її наявність свідчить про порушення прав людини у всіх сферах суспільного життя.
Література:
1. Bacio-Terracino J. (2008) Corruption as a violation of human rights, available at: http://ssrn.com/abstract=1107918
2. Boesma, M., (2012). Corruption: a violation of human rights and a crime under international law?, Intersentia, Antwerp
3. Boesma, M., Helen, H., (2010). Corruption and human rights: interdisciplinary perspectives. Antwerp ; Cambridge : Intersentia
4. Колот А.М. (2013) Корпоративна соціальна відповідальність: еволюція та розвиток теоретичних поглядів //Економічна теорія. № 4. - С. 5-26
5. Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією N 2476-IV ( 2476-15 ) від 16.03.2005, ВВР, 2005, N 16, ст.266
_____________________
Науковий керівник: Wojciech Załuski, Prof. dr hab., Uniwersytet Jagielloński
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
