1. Під час розслідування групових кримінальних правопорушень слідчому протистоїть, насамперед, лідер групи. Слідча практика показує, що в період розслідування навіть у ситуаціях, коли лідер арештований і ізольований від співучасників, його роль як лідера не тільки не припиняється, але й має тенденцію до посилення. Кримінальне угруповання продовжує орієнтуватися на лідера, його поведінка на слідстві для всіх членів групи залишається референтною, а оцінки ситуації й вказівки про лінію поведінки – обов’язковими.
Використовуючи свій авторитет і вплив на членів кримінального угруповання, лідер прагне замаскувати свою дійсну роль у групі, диктує їм вигідну для нього лінію поведінки на слідстві, вживає заходів для приховання від слідства повної картини протиправної діяльності кримінальної групи. Тому на початковому етапі розслідування підроблення грошей вчиненого кримінальним угрупованням, слідчий повинен у першу чергу виявити лідера групи. Насамперед, зусилля до виявлення лідера повинні бути вжиті якнайшвидше вже в ході проведення початкових слідчих (розшукових) дій. Після виявлення лідера, у випадку наявності достатніх підстав, доцільні його арешт і ізоляція від інших учасників угруповання.
Правдиві показання лідера відкривають більші можливості для слідства. Значення цих показань, полягає в тому, що лідер – особа, максимально обізнана про кримінальну діяльність групи, яка займалася підробленням грошей; використовуючи його показання, можна змінювати позицію інших членів угруповання. Під час розслідування підроблення грошей, вчиненого групою осіб, ніхто з підозрюваних не хоче давати показання першим, але якщо це робить лідер, який є в їх очах особою референтною, шановним, авторитетним, з яким вони звіряють свою поведінку й на якого рівняються, то інші учасники кримінального угруповання майже у всіх випадках також починають давати правдиві показання.
Під час розслідування підроблення грошей, при плануванні тактичної операції, слід враховувати, що лідер кримінального угрупування – небезпечний злочинець; будучи організатором групи, він негативно впливає на інших членів групи й тримає їх у покорі й страху. Виявити й викрити його – надзвичайно важке завдання. Однак, добре продумана, обґрунтована та успішно реалізована тактична операція, дозволяє в підсумку викрити лідера групи, й усіх її співучасників, повністю викрити кримінальну діяльність і встановити істину.
2. В ході планування тактичних операцій, при розслідуванні підроблення грошей, слід враховувати, що у процесі формування й існування кримінальних угруповань, між їх членами складаються непрості взаємини, причому ці взаємини носять не тільки конструктивний, але й деструктивний характер. Між членами угруповань спостерігаються не тільки взаємини товариства, взаємовиручки й співробітництва, але й відносини взаємного неприйняття, засновані на заздрості, користі й конкуренції.
У кримінальних угрупованнях, які займаються підробленням грошей міжособистісні відносини можуть набувати конфліктного характеру, котрий має неабияке значення під час розслідування групових і організованих правопорушень. Міжособистісні стосунки у таких групах розвиваються в обстановці протиборства двох видів чинників, одні спрямовані на інтеграцію, об’єднання, внаслідок чого й утворюється кримінальна група, забезпечується її згуртованість й організованість, а інші – на диференціацію одиничних чинників, на роз’єднання, спеціалізацію членів угруповання. У результаті дії всіх цих чинників з’являються функціональна й психологічна структури такого угруповання.
Конфлікт – гостре протиріччя взаємодіючих сторін, які володіють несумісними цілями, інтересами або способами їх досягнення в умовах спільної діяльності. Найчастіше такі конфлікти виникають між: а) лідером і всією групою; б) лідером і опозиціонером; в) старими й новими членами групи; г) членами групи, які вирішили припинити кримінальну діяльність, і усією групою; ґ) членами групи, які виконують різні функціональні ролі під час вчинення кримінальних правопорушень; д) членами групи, котрі прагнуть зайняти більш високе ієрархічне положення в її структурі; е) групою в цілому й одним з її членів, який чим-небудь скомпрометував себе; є) окремими членами групи на ґрунті особистих неприязних стосунків.
3. Значимим для виконання тактичного завдання по встановленню функціональних ролей учасників групи, під час розслідування групового підроблення грошей є висування обґрунтованих версій про те, хто з учасників кримінального правопорушення є його організатором, тобто особою, яка організувала групу, або очолила її, або керувала її учасниками, а також організувала вчинення конкретного правопорушення або керувала його вчиненням.
У ході підготовки тактичної операції «Встановлення функціональних ролей учасників групи», такі версії будуються на підставі:
а) дослідження міжособистісних стосунків у кримінальній групі й виявлення справжньої психологічної структури такої групи, а також встановлення функціональної структури групи, виявлення лідера на конкретних фактах повсякденного життя групи, під час роботи й відпочинку, спільного проведення часу;
б) вивчення психічних властивостей і особистісних якостей встановлених учасників, виявлення серед осіб, які володіють сильною волею, рішучістю, прагненням владарювати і, вміють підкорити собі людей, фізично сильних і розвинених;
в) встановлення фактів, коли після викриття й арешту учасників кримінальної групи, один з підозрюваних проявляє особливу активність з метою налагодження зв’язку між членами групи, намагається виробити на слідстві єдину, вигідну для усіх лінію поведінки, вимагає від інших дачі вигідних йому показань і т. ін.;
г) використання показань свідків про те, хто з членів кримінальної групи, яка займалася підробленням грошей, керував діями на місці безпосереднього виготовлення підробок, їх розповсюдження;
ґ) вивчення даних про організатора підроблення грошей, отриманих працівниками оперативного підрозділу в ході оперативно-розшукової діяльності.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
