У сучасних умовах фінансової, соціальної і політичної нестабільності в Україні триває реформування вітчизняної пенсійної системи, якому приділяється чимало уваги. Адже пенсійне страхування займає важливе місце у соціально-економічному розвитку країни та безпосередньо впливає на рівень життя і добробут людей. Цей вид страхування є об'єктивною потребою сучасного суспільства, задовольнити яку в інший спосіб неможливо. Серед усіх видів соціального страхування саме пенсійне страхування має найбільше одержувачів виплат, що вимагає відповідних фінансових ресурсів. При цьому забезпечення заробленого людиною за період трудової діяльності рівня соціальних благ шляхом перерозподілу їх у просторі і часі покладено на Пенсійний фонд України.
Метою статті є розкриття сучасних проблем функціонування Пенсійного фонду України та окреслення напрямів їх розв'язання.
Пенсійний фонд України є ключовою інституцією, діяльність якої безпосередньо впливає на стабільність функціонування державних фінансів. Пенсійний фонд України бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного страхування, забезпечує збирання та акумулювання страхових внесків, повне і своєчасне фінансування витрат на виплату пенсій і допомог на поховання і здійснює контроль за цільовим використання коштів.
У той же час правова колізія виникла щодо статусу Пенсійного фонду України, котрий згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є некомерційною самоврядною організацією, а в Положенні про Пенсійний фонд України говориться, що останній є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, котрий реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Тобто є підстави стверджувати про надання Пенсійному фонду України подвійного статусу, що сьогодні не дозволяє говорити про нього як про самостійну страхову інституцію [1, 2].
Основними складовими бюджету Пенсійного фонду є дохідна та видаткова частини бюджету. Доходи Пенсійного фонду мають цільове призначення і спрямовуються виключно на фінансування пенсійних виплат та інших виплат, які пов’язані із функціонуванням системи пенсійного забезпечення [3]. Зменшення надходжень до бюджету Пенсійного фонду почалося у 2014 році, це можна пояснити раптовою тимчасовою втратою контролю над частиною території країни, зниженням обсягів виробництва, звільненням працівників.
До структури сукупних доходів бюджету Пенсійного фонду України входять як власні, так і передані кошти. Власними є кошти, які поступили від сплати обов'язкових страхових платежів, добровільних внесків, фінансових санкцій і комерційної діяльності. Саме ці надходження складають основну частину доходів Пенсійного фонду України.
Передані кошти – це кошти, які передаються з Державного бюджету України, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Частка коштів Державного бюджету України у загальній структурі доходів Пенсійного фонду України за досліджуваний період поступово зростає, що свідчить про перманентне збільшення навантаження на бюджетну систему країни. Кошти Державного бюджету України спрямовуються на виплату пенсій, надбавок і підвищень до пенсій відповідно до державних пенсійних програм; на пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу, суддів у відставці; на компенсацію втрат від застосування платниками фіксованого сільськогосподарського податку спеціальної ставки із сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Окрім цього, кошти бюджету призначаються на покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду України. Для прикладу, у 2015 році планові трансферти з Державного бюджету України становили 63000 млн. грн. (23,8 % від загальної суми доходів), а кошти на покриття дефіциту бюджету Фонду склали 31800 млн. грн. (12 % від усіх доходів) [4].
На нашу думку, перманентне збільшення коштів бюджету у загальній структурі доходів Пенсійного фонду України є неприйнятним явищем, оскільки в основі функціонування цього інституту повинен лежати виключно страховий принцип. Тому необхідно знайти альтернативний механізм подолання фінансових труднощів, побудований на раціональному поєднанні розподільчої і накопичувальної складових пенсійної системи.
Ефективна діяльність Пенсійного фонду України є важливою умовою сталого людського розвитку. Однак процес її удосконалення залежить від багатьох чинників, що потребують об'єктивного розгляду в контексті нових суспільних пріоритетів.
По-перше, зменшення працюючого населення на фоні збільшення чисельності осіб-отримувачів пенсії, що призводить до розбалансування бюджету Пенсійного фонду України. Оскільки демографічні чинники безпосередньо впливають на функціонування системи обов'язкового пенсійного страхування, результативність останньої може гарантуватися двома умовами: 1) перевищенням чисельності працюючого населення над особами пенсійного віку; 2) добросовісною сплатою страхових внесків. Тому сьогодні необхідно розробити заходи, спрямовані на створення нових робочих місць і збільшення частки зайнятого населення. Також потрібно створити гнучкі механізми підвищення доходів бюджету Пенсійного фонду України. В першу чергу це стосується добровільного передчасного виходу на пенсію, у тому числі з частковою втратою пенсійних прав, що у провідних країнах світу розглядається як додатковий ризик поглиблення демографічних проблем, вирішення яких лежить у площині регулювання нормативного віку виходу на пенсію у напрямку його збільшення. На наш погляд, необхідно стимулювати інноваційні процеси у країні, максимально знижувати шкідливість виробництва та заохочувати використання новітнього обладнання. У протилежному випадку доцільно передбачити виплату додаткових страхових платежів із боку працедавця.
По-друге, це рівень оплати праці, що є важливим підґрунтям формування дохідної частини бюджету Пенсійного фонду України та пенсійних виплат. Оплата праці в Україні не відповідає вимогам сучасної соціально відповідальної держави. Низькі заробітні плати є надзвичайно актуальним питанням сьогодення, котре потребує негайного врегулювання.
Серйозним аспектом цієї проблеми є тінізація доходів громадян і перекладання особистої відповідальності за власний добробут на державу. Водночас наявність розвинених традицій активної участі населення у пенсійному страхуванні впливає позитивно не лише на забезпечення добробуту домогосподарства, а й на економіку країни загалом [5, с. 93]. Натомість отримання тіньових доходів протягом трудової діяльності ставить під загрозу належну якість життя людини у літньому віці.
Тому в Україні на законодавчому рівні необхідно розробити процедуру поступового підвищення рівня заробітної плати та збільшення частки останньої у вартості товару чи послуги. Збільшення рівня заробітної плати в Україні й усунення порушень щодо її нарахування і виплати сприятиме збалансуванню бюджету Пенсійного фонду Україну, підвищенню розміру пенсійних виплат і покращенню якості життя усіх громадян.
По-третє, це диференціація розміру пенсійних виплат. Адже законодавче встановлення пільг і привілеїв одній категорії застрахованих осіб за рахунок інших призводить до повної чи часткової тінізації заробітної плати, що негативно позначається на фінансовій стабільності Пенсійного фонду України. Тому вважаємо, що розмір пенсії має бути однаковим для людей, які сплачували рівні внески.
Серед фахівців побутує думка, що з метою впорядкування регуляторних актів у сфері пенсійного страхування необхідно розробити та прийняти Кодекс законів України про пенсійне страхування, в якому було б чітко прописані пенсійні пільги та преференції [5, с. 48], оскільки це сприятиме реалізації принципу соціальної справедливості та рівності перед законом усіх прошарків населення. Безумовно, це може стати поступальним кроком у напрямку вдосконалення функціонування вітчизняної пенсійної системи загалом і Пенсійного фонду України зокрема. Однак при цьому потрібно враховувати об'єктивні підстави для диференціації пенсійних виплат, зокрема характер праці (служби); умови праці (шкідливі, важкі); місцевість, де проживала (проходила службу) людина. Також потрібно досягнути збалансування інтересів усіх учасників пенсійної системи - платників страхових внесків, одержувачів пенсій і соціальної допомоги та держави, уповноваженим представником якої є Пенсійний фонд України.
Підсумовуючи викладене, зазначимо, що ефективна діяльність Пенсійного фонду України є важливою умовою сталого людського розвитку. Основними чинниками, які впливають на процес її удосконалення є: по-перше, це зменшення працюючого населення на фоні збільшення чисельності осіб - отримувачів пенсії, що безпосередньо позначається на системі обов'язкового пенсійного страхування. Результативність останньої може гарантуватися двома умовами: перевищенням чисельності працюючого населення над особами пенсійного віку та добросовісною сплатою страхових внесків. По-друге, це вікова структура населення. У цьому контексті нашій державі вигідно мати багато працюючих пенсіонерів, оскільки вони самі собі формують пенсію, яку отримують. По-третє, це рівень оплати праці. Серйозним аспектом цієї проблеми є тінізація доходів громадян і перекладання особистої відповідальності за власний добробут на державу. Тому нами запропоновано на законодавчому рівні розробити процедуру поступового підвищення рівня заробітної плати та збільшення частки останньої у вартості товару чи послуги. По-четверте, це низький рівень доходів серед більшості осіб пенсійного віку. Тому як альтернативне джерело залучення коштів для здійснення пенсійних виплат визначено систему обов'язкового накопичувального пенсійного страхування. По-п'яте, це диференціація розміру пенсійних виплат. Тут констатовано, що розмір пенсії має бути однаковим для людей, які сплачували рівні внески. При цьому важливо врахувати інтереси всіх учасників пенсійної системи - платників страхових внесків, одержувачів пенсій і соціальної допомоги та держави, уповноваженим представником якої є Пенсійний фонд України.
Література:
1. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування [Електронний ресурс] : Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV. Редакція від 12.05.2016 – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15.
2. Положення про Пенсійний фонд України, затверджене Постановою Кабінетом Міністрів України від 23.07.2014 № 280 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/280-2014-%D0%BF.
3. Про затвердження Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України [Електронний ресурс] : Порядок від 31.08.2009 № 21-2. Редакція від 01.07.2014 . – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0897-09.
4. Звіт про роботу Пенсійного фонду України у 2015 році України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pfu.gov.ua/pfu/doccatalog/document?id=243697.
5. Кириленко О. Інституційні основи державного страхування в Україні / О. Кириленко, О. Петрушка // Журнал європейської економіки. – 2013. – Т.12, № 1. – С. 79-95.
6. Нестеров Д.Ю. Механізми правового та організаційного забезпечення пенсійного страхування в Україні / Д.Ю. Нестеров // Вісник академії митної служби України. Серія «Державне управління». – 2011. – № 1. – С. 43-49.
_________________
Науковий керівник: Сластьоненко Оксана Олександрівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри фінансового права, Університет державної фіскальної служби України
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
