В останні десятиліття термін «моделювання» став досить популярним у різних галузях наукового знання, зокрема в криміналістиці. Здійснений нами аналіз теоретичних основ «моделювання», допоможе правильно оперувати його дійсним змістом під час побудови моделі кримінальної діяльності крадіжок культурних цінностей із культових споруд. Вважаємо, що правомірним і доцільним є розгляд наукових основ «моделювання» і з точки зору діяльності з розкриття та розслідування крадіжок культурних цінностей із культових споруд. Адже, модель кримінальної діяльності, є компонентом (знаряддям) діяльності з розкриття і розслідування крадіжок культурних цінностей.
Здійснений аналіз публікацій науковців (філософів, методологів науки, теоретиків системного аналізу та моделювання інформації) показав, що одностайною думки щодо методу моделювання як засобу наукового пізнання, у них не склалося. Одні автори вважають цей метод новим явищем у науковому пізнанні, інші поєднують його появу з іменами стародавніх філософів, треті – переконують, що моделювання досить відомий метод, однак він отримав прикладне значення лише в останні кілька десятиліть.
Дійсно, в якості засобу пізнання, моделі зустрічаються ще у працях стародавніх мислителів, зокрема Анаксимандра, Геракліта, Демокрита, Епікура, Птоломея, Фалеса [1, с. 17; 2, с. 140-146], однак загальна теорія моделювання, почала формуватися лише в останні пів століття. За цей період науковцями (Н. М. Амосов, К. Б. Батороєв, Н. П. Бусленко, В. Н. Глушков, І. Б. Новік, А. І. Уйомов, В. В. Чавчанідзе, В. А. Штофф та ін.) проведено знану кількість наукових пошуків, присвячених розробленню теорії моделюванню, та вирішенню питань застосування моделей і методу моделювання до розв’язання проблем у різноманітних галузях наукового знання.
Як показав проведений нами аналіз публікацій, у науці термін «модель» використовується у різних розуміннях.
Так, В. А. Штофф під моделлю розумів «… таку подумки (мислено) уявляєму або матеріально реалізуєму систему, яка відображаючи або відтворюючи об’єкт дослідження, здатна заміщувати його так, що її вивчення дає нам нову інформацію про цей об’єкт» [3, с. 19].
На думку Г. Клауса, під моделлю слід розуміти «… відображення фактів, речей і відношень певної галузі знань у вигляді більш простої, більш наглядної матеріальної структури цієї або іншої області» [4, с. 262].
В енциклопедичних виданнях, під терміном «модель» розуміють: «… модель, образ (у т. ч. умовний або мислений – зображення, опис, схема, креслення, графік, план, карта і т. ін.) або прообраз (взірець) певного об’єкта або системи об’єктів («оригінал» даної моделі), який використовується за певних умов, в якості їх «замісника» або «представника» [5, с. 399].
Таке широке розуміння терміну «модель», зумовлене тим, що він використовується у різних галузях наукового знання та практичної діяльності. Ним позначають, як певні матеріальні об’єкти, так і деякі уявні теоретичні об’єкти, аж до теорії пізнання взагалі, використовуючи при цьому терміни: «взірець», «система», «посібник» та ін. При цьому модель досить часто ототожнюється з ідеальним образом.
Загальновідомо, що в природі модельних відношень не існує, вони привносяться суб’єктом пізнання, який під час пізнавальної діяльності встановлює відповідність моделі її прототипу. Сама по собі модель не існує, а створюється і використовується суб’єктом пізнання, в якості знаряддя певної пізнавальної діяльності.
Метод моделювання відрізняється від інших пізнавальних засобів тим, що під час його використання, об’єкт досліджується не безпосередньо, а шляхом вивчення іншого об’єкта, який є аналогом першому. У даному випадку між дослідником і об’єктом який ним пізнається, розміщується модель. Вона не охоплює повністю вивчаємий дослідником об’єкт, а визначає і виокремлює лише деякі ознаки, що цікавлять суб’єкта в процесі пізнавальної діяльності.
Моделювання тісно пов’язане з такими логічними прийомами пізнання як абстрагування і ідеалізація. Так, у енциклопедичних виданнях зазначається, що «… моделювання, як необхідність передбачає використання абстрагування і ідеалізації. Відображаючи суттєві (з точки зору мети дослідження) властивості оригіналу і відволікаючись від несуттєвого, модель виступає в якості специфічної форми реалізації абстракції, тобто як певний абстрактний ідеалізований об’єкт» [5, с. 395].
Поняття моделі тісно пов’язане і з таким логічним прийомом як аналогія. Під час порівняння об’єкта та моделі повинна бути схожість, а якщо вона відсутня, то аналогії бути не може, і моделювання при цьому є неможливим, адже об’єкт і модель відрізняються один він одного. Повна тотожність, тобто аналогія між об’єктом і моделлю, ніякої інформації досліднику дати не може, і моделювання у даному випадку наукового пізнання, є непотрібним. Моделювання є доцільним і потрібним лише тоді, коли аналогія між об’єктом і моделлю викриває цілком нові ознаки об’єкта, які відображаються в моделі, що і дає досліднику цілком нове знання.
Тут потрібно уточнити, що це характерне для наукових моделей і їх використання у різних галузях науки. Однак, у практичній діяльності з розкриття та розслідування правопорушень, побудова уявних моделей кримінальної діяльності інколи передбачає створення досить детальних моделей такої діяльності. І все ж, сто відсотково подібної моделі кримінальної діяльності слідчий не будує, а заповнює модель інформацією на стільки, на скільки це йому потрібно, щоб отримати за допомогою такої моделі нову криміналістично значиму інформацію.
Процес моделювання є методом пізнання якостей об’єкта дослідження, які цікавлять дослідника, у нашому випадку суб’єкта розслідування кримінального правопорушення, шляхом використання моделі. В ході такого процесу досліджуються окремі якості, властивості і сторони об’єкта чи прототипу, якими цікавиться дослідник.
У теорії моделювання, моделі пропонують поділяти на: матеріальні (аналог назви: діючі, реальні, речові, предметні) та ідеальні (аналог назви: уявні, умоглядні, мисленні) [3, с. 23].
Процес моделювання, зазвичай поділяють на предметне і знакове. В ході предметного моделювання дослідження здійснюється на моделі, яка відтворює основні геометричні, фізичні, динамічні і функціональні характеристики оригіналу. Під час знакового моделювання, моделі слугують знаковими утвореннями певного виду: схема, графік, креслення, формули, графи, слова і речення в певному алфавіті (природної або штучної мови) [5, с. 394].
При цьому під поняттям знаку, розуміють: «… знак, матеріальний предмет (явище, подія), який виступає в якості представника певного іншого предмету, властивості або відношення і використовується для набуття, зберігання, перероблення і передачі повідомлень (інформації, знань)» [6, с. 547].
Будуємі суб’єктом розкриття і розслідування правопорушення моделі кримінальної діяльності мають низку характерних особливостей.
Таким моделям притаманний знаковий характер. Відомі вітчизняні науковці, у вченні про знакову опосередкованість людської психіки довели, що основою мислення є знак (слово, цифра та ін.). Так, Л. С. Виготський писав, що загальною і основною особливістю діяльності людини є створення і використання знаків, тобто штучних сигналів [7, с. 111]. На думку науковця, знак є штучним стимулом, який регулює індивідуальну і соціальну поведінку людини: «… будь-який штучно створений людиною умовний стимул, є засобом оволодіння поведінкою – чужою або власною – є знак» [7, с. 109].
Між таким знаком і знаряддям діяльності є певна подібність, адже вони обидва дозволяють здійснювати людську діяльність (включаючи діяльність суб’єкта розкриття та розслідування кримінальних правопорушень). І різниця між ними полягає лише у тому, що знаряддя викликають зміни у самому об’єкті, адже воно (знаряддя) є засобом зовнішньої діяльності, на противагу цьому, знак (модель) нічого не змінюючи в об’єкті (у нашому випадку суб’єкті розкриття та розслідування правопорушення), впливає на поведінку людини (наприклад, змінює напрям розслідування, тактику поведінки слідчого під час слідчої (розшукової) дії). По суті знак (модель) є засобом організації внутрішньої психічної діяльності людини, і оволодіння цим засобом можливе в процесі її навчання. А отже, на нашу думку, уміння оперувати знаками (моделями) кримінальної діяльності, повинне передаватися як в ході навчання людини (під час засвоєння криміналістики та споріднених спецкурсів), так і під час обміну досвідом в ході практичної діяльності суб’єктів розслідування правопорушень.
Сутність моделювання полягає у заміщенні певного об’єкта, у нашому випадку кримінальної діяльності. Така модель існує не сама по собі, а завдяки тому, що створюється і використовується як знаряддя діяльності з розкриття і розслідування кримінального правопорушення. Тому модель, тим більше знакова, за своєю формою є штучною, в чому і полягає динамічність і гнучкість такої моделі.
На відміну від інших типів знаків і зображень, моделям кримінальної діяльності притаманна наочність. Яка у нашому випадку, фіксує не лише одиничне явище, а загальні відношення у низці явищ. Що дає можливість оперувати такими моделями не лише слідчому, але й передавати їх зміст іншим суб’єктам діяльності з розкриття і розслідування кримінального правопорушення – працівникам оперативного підрозділу, спеціалістам-криміналістам та ін.
Моделі кримінальної діяльності мають також образний характер. Адже в процесі пізнання, знак і образ не лише не виключають один одного, але й виступають взаємообумовлюючими системами. Знак обов’язково передбачає наявність образу, однак, не усі образи завжди можуть фіксуватися знаками.
Модель кримінальної діяльності відіграє оперативну роль, адже графічні схеми або знакові моделі, містять певні елементи (пряма, квадрат, коло, стрілка тощо), які орієнтують думку дослідника моделі на її досконаліше вивчення, спрямовують роботу слідчого, працівника оперативного підрозділу і т. ін. Зовнішній вигляд моделі кримінальної діяльності залежить від того, які сторони «оригіналу» стають об’єктом дослідження суб’єктом розкриття і розслідування кримінального правопорушення, у якій мірі узагальнена детальна інформація про них.
Аналізованим нами моделям кримінальної діяльності притаманна також евристична функція, адже під час роботи з такими моделями суб’єкти розкриття та розслідування кримінального правопорушення, отримують нові знання які неможливо або важко отримати в роботі з реальними об’єктами.
Отже, вищевикладене щодо проблеми наукових основ моделювання кримінальної діяльності, дало нам змогу дійти таких висновків: 1) модель кримінальної діяльності є засобом наукового пізнання такої діяльності; 2) модель кримінальної діяльності є певним представником оригіналу, замісником прототипу, який більш зручний для вивчення, і дає змогу перенести отримані при цьому знання на вихідний об’єкт; 3) модель кримінальної діяльності, як і її прототип можна уявити системою, яка характеризується суттєвими структурними властивостями і певними відношеннями; 4) правильно побудована модель кримінальної діяльності охоплює лише ті властивості прототипу, які суттєві в даній ситуації і які є об’єктом дослідження у цій ситуації; 5) побудована з дотриманням науковим вимог модель кримінальної діяльності однозначно відповідає оригіналу, і така відповідність встановлюється через певні проміжки часу; 6) модель кримінальної діяльності володіє певними особливостями, зокрема вона має знаковий, образний, оперативний і головне – евристичний характер.
Література :
1. Батороев К. Б. Аналогии и модели в познании / К. Б. Батороев ; Академия наук СССР. Бурятский филиал СО. Бурятский институт общественных наук ; отв. ред. В. В. Мантатов. – Новосибирск : Наука, 1981. – 321 с.
2. Уемов А. И. Логические основы метода моделирования : монография / А. И. Уемов, 1971. – М. : изд-во «МЫСЛЬ». – 311 с.
3. Штофф В. А. Моделирование и философия / В. А. Штофф ; Акад. наук СССР, Ленинградская каф. философии. – М.-Л. : изд-во «НАУКА», 1966. – 301 с.
4. Клаус Г. Кибернетика и философия / Г. Клаус ; пер. с нем. – М. : Изд-во иностр. лит., 1963. – 531 с.
5. Большая Советская энциклопедия : В 30-ти т., / глав. ред. А. М. Прохоров. – М. : Сов. энциклопедия, 1974. – Т. 16. – 615 с.
6. Большая Советская энциклопедия : В 30-ти т., / глав. ред. А. М. Прохоров. – М. : Сов. энциклопедия, 1974. – Т. 9. – 615 с.
7. Выготський Л. С. Развитие высших психических функций / Л. С. Выготський. – М. : изд-во АПН РСФСР, 1960. – 198 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
