ПРИЧИНИ ТРАНСФОРМАЦІЇ СУСПІЛЬНО-ДЕМОГРАФІЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
05.12.2007 19:55
Автор: Серкін Костянтин Юрійович, бакалавр права, студент Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій та праці
[Адміністративне право. Митне та податкове право]
Генофонд Української нації залежить від багатьох причин, а перш за все від виділених коштів на реалізацію соціальних програм. Стаття 15 Конституції України передбачає, що суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах соціальної політики держави яка базується на таких конституційних положеннях, які гарантують кожному ефективну та безкоштовну реалізацію належного особі права на конкретний вид забезпечення життя. Як суверенна держава, Україна, одна з найбільших країн Європи, стала на шлях становлення демократичної, правової, соціальної держави.
Сташків Б.І. правильно вказує, що передбачений у Конституції України механізм захисту права на соціальне забезпечення вимагає належного гарантування з боку державних органів (3).
На жаль, нині багато громадян незалежної України доведені до стану зубожіння, бідності й бездуховності, зневірились у майбутньому своєї держави, масово її залишають. А за індексом людського розвитку Україна впродовж останніх років посідає соті місця серед країн світу. Зниження рівня життя боляче вдарило по молоді та дітях: дедалі більше їх стає бездоглядних та безпритульних.
За роки незалежності в Україні народжуваність зменшилась на 30%, а смертність зросла майже на 19%. Люди вмирають від серцево-судинних хвороб, злоякісних пухлин, травм, отруєнь. Катастрофічно зростає кількість захворювань, особливо серед молоді, на алкоголізм, наркоманію, токсикоманію, туберкульоз, ВІЛ/СНІД, хвороб нервової системи та психічних розладів, венеричні хвороби. З кожним роком зменшуються можливості громадян України отримати безкоштовну медичну допомогу, нині відсутній правовий механізм обов'язкового соціально-медичного страхування та захисту права пацієнтів і медичних працівників. Залишаються гострими проблеми трьох мільйонів мешканців Поліського регіону, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи. Поверхневі та підземні води за рівнем забруднення і фізико-хімічними та бак¬теріологічними показниками не відповідають вимогам стандартів щодо водопостачання, тому, не менш актуально, практично у всіх регіонах України, є загрозлива проблема з питною водою. В Україні нагромаджено понад чотири мільярди тонн токсичних від¬ходів, а сучасна інфраструктура щодо безпечного поводження з ними поки що відсутня. Статистичні данні вражають, народ України підійшов до межі фізичного виживання. Явище депопуляції, в історії України розпочалось у 1991 р. (коли смертність перевищила народжуваність) має тенденцію до поглиблення: щорічно кількість померлих дедалі більше перевищує кількість народжуваних. Населення в Україні за роки незалежності зменшилось на 5 мільйонів чоловік.
Трансформація суспільно-демографічної системи в Україні вимагає всебічно¬го і глибокого аналізу та розробки глобальних наукових засад організаційно-пра¬вового регулювання процесу розвитку людського потенціалу як у регіонах Ук¬раїни, так і в цілому в державі.
Ідея людського потенціалу в західній теорії на практиці набула популярності в середині XX ст., коли було висунуто концепцію «людських стосунків» (human reletion theory), на основі якої було визначено критерії та показники людського розвитку (стан виробництва, зайнятість населення, тривалість життя, рівень освіти, охорони здоров'я, екологічної безпеки, харчування тощо), за якими нині експерти визначають індекс людського розвитку в країнах світу. Як зазначалось вище, Україна за цим показником посідає соті місця в світі.
Однією з головних причин такого стану є недосконала система організації влади, таке засвідчує і світова практика.
Сьогодні законом світового розвитку стає закон глобалізації (5). Україна не ввійшла до жодного глобального процесу не тому, що не хотіла, а тому, що не готова за рівнем міжнародної конкурентоспроможності, за рівнем ефективності нашого державного менеджменту. Тому організаційно-правові проблеми людського по¬тенціалу, ювенальної політики, а це значить - майбутнього держави, слід розгля¬дати в контексті адміністративної реформи України.
«Вона, як зазначає В.Б. Авер'янов, - поряд із завданнями раціоналізації системи управління має яскраво виражену демократичну спрямованість. Тобто за своєю сутністю адміністративна реформа передбачає, по-перше, наближення апарату виконавчої влади до потреб суспільства і кожної окремої людини, а, по-друге, створення такої системи державного управління, яка б відповідала стандартам демократичної, правової держави із соціально орієнтованою ринковою еко¬номікою. Виходячи з цього, виконавча влада має бути спрямована на організацію управління суспільними справами з боку держави, та виконання державою функцій щодо: а) створення належних умов для повноцінної реалізації громадянами у сфері стосунків з державними органами своїх прав і свобод; б) надання населенню багатоманітних управлінських послуг; в) здійснення цілеспрямованого контролю за виконанням управлінськими органами щодо забезпечення прав і свобод громадян; г) вжиття відповідних заходів адміністративного реагування у разі оскар¬ження громадянами рішень та дій, що порушують їх права і свободи» (1).
Схожу думку висловив Б.І.Сташків в статті „Механізм забезпечення прав у сфері соціального захисту: проблеми гарантій”, він стверджує, що: „ У результаті економічної ситуації можливо звуження змісту та обсягу існуючих прав у сфері соціального забезпечення. А далі, виходячи з концепції єдиної природи прав і свобод людини та громадянина, посилається на 22 ст. Конституції, зауважує, що „питання збереження пільг чиновникам перешкоджає усуненню перекосів у соціальному забезпеченні” (4).
Важливі є значення для модернізації ювенальної політики в Україні, відтворен¬ня людського потенціалу під час адміністративної реформи мають принципи, що містяться в Європейській хартії про участь молоді в муніципальному і регіональному житті, прийнятій Радою Європи в 1994 р (2).
Стан громадського здоров’я в Україні свідчить про нагальну потребу підвищення ефективності реалізації основних положень Конституції України, законодавства щодо збереження та зміцнення здоров’я українського народу, формування здорового способу життя та забезпечення сталого національного розвитку.
Література:
1. Авер’янов В.Б. Методологічні засади реформування українського адміністративного права // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького ПАН України. - Вип.12. - К., 2001. - С. 294-295.
2. Диновський Д.М. Конституційно-правовий механізм модернізації ювенальної політики // Конституції України: Матеріали наукової конференції. - Харків, 2001. –С. І88-191.
3. Сташків Б.І. Конституційний механізм захисту права на соціальне забезпечення // Збірник матеріалів міжвузівського круглого столу (15 травня 2007р.) Роль права в сучасній Україні. – С. 4-9.
4. Сташків Б.І. Механізм забезпечення прав людини у сфері соціального захисту: проблеми гарантій // Право України, 2007, № 9. – С.21-24.
5. Серкин К.Ю. Религия и научная картина мира: перед лицом глобальных угроз. // Україна: шляхи культурного розвитку та формування духовної цільності. Матеріали першої міжнародної наукової конференції. Чернігів 2006.-С. 111-112.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
