Належний захист прав фізичних та юридичних осіб є можливим лише за умови ефективного функціонування судової системи, однією із особливих частин якої є інститут перевірки (перегляду) судових рішень на відповідність вимогам законодавства. Можливість швидкого, простого, кваліфікованого та незалежного (неупередженого) перегляду судових рішень в апеляційному порядку, є однією з першочергових завдань, які постають перед юридичною спільнотою в цілому, а також органами судової влади зокрема.
Інститут апеляційного оскарження судових рішень здавна відомий і в Україні. Конституція України кожній людині гарантує право на звернення до суду для захисту своїх конституційних прав і свобод. Право на судовий захист здійснюється, зокрема, апеляційним судом рішення в апеляційних судах, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному забезпечує відшкодування і законних інтересів людини і громадянина. Водночас, апеляційне провадження забезпечує однакове застосування судами законів при вирішенні цивільних справ. Розгляд справ за апеляційними скаргами дозволяє виправляти помилки судів першої інстанції і корегувати їх роботу, забезпечуючи правильний і однаковий підхід до застосування норм матеріального і процесуального права, а також має превентивний характер - попереджає порушення норм права громадянами, організаціями, посадовими і службовими особами.
Відповідно до міжнародних стандартів правосуддя вважається забезпеченим, достатнім і обов’язковим, коли є дві інстанції судового розгляду: перша стадія та апеляційна процедура судової перевірки рішення, прийнятого місцевим судом. Конституційний Суд України в мотивувальній частині Рішення від 2 листопада 2011 року звернув увагу на те, що ці засади є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист. Перш за все мова йде про можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанції.
Іноді критика апелянтів стосується питань дотримання судом форми судового рішення, його структури, реквізитів – дати ухвалення судових рішень, підписів, місця їх ухвалення. Разом з тим апелянти часто критикують судові рішення з точки зору неправильного застосування судами першої інстанції норм матеріального права, тобто тлумачення даних норм, відповідність їх тим матеріально-правовим спорам, які були предметом судового розгляду.
Нагальною потребою часу є розробка і поширення в українських судах сучасних технічних новацій, високих інформаційних технологій і комп’ютерних засобів, які покликані спрощувати, прискорювати і поліпшувати роботу суду. Це досягається за рахунок переведення документів у електронну форму і повної автоматизації документообігу у судах. Найбільш рішучим кроком, зробленим на шляху до цього в Україні за останній час, було передбачення у ст. 15 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» необхідності запровадження в судах загальної юрисдикції автоматизованої системи документообігу.
Література:
1. Конституція України. – Відомості Верховної Ради України. - №30. – 23.07.1996. – ст. 141.
2. Цивільний процесуальний кодекс України. – Голос України. - №89. – 18.05.2004.
3. Закон України «Про судоустрій та статус суддів». – Голос України. - №132-133. – 16.07.2016.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
