Україна, крокуючи впевненно по шляху побудови правової, соціальної, демократичної держави, надала своїм громадянам в Основному законі численні права й свободи, у тому числі у сфері трудової діяльності. Одним з головних обов’язків такої держави є забезпечення реалізації й захисту законних прав і інтересів усіх громадян та інших суб’єктів суспільних відносин.
Українське трудове законодавство не містить офіційного визначення поняття трудового спору. У широкому розумінні під трудовим спором розуміють розбіжності (конф¬лікти) між працівником і роботодавцем із приводу застосування норм трудового законодавства, а також встановлення нових або зміни існуючих умов праці, Проте в чинному законодавстві використовується термін «трудові конфлікти», а саме у Законі України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».
На думку науковців, яка заснована на аналізі понять конфлікту та спору взагалі, трудовий конфлікт та трудовий спір тісно пов’язані, а точніше трудовий спір випливає з трудового конфлікту.
З правової точки зору, трудовими конфліктами, або спорами, називаються спори між адміністрацією і працівниками внаслідок застосування законодавства про працю або встановлення умов праці. Як ми знаємо, у судовому порядку усім громадянам надається право здійснювати захист своїх інтересів, який будується на доказуванні своєї право¬ти та принципі змагальності, тобто сторони будуть словесно відстоювати свої інтереси з приводу вже існуючого предмету розбіжностей – спору. Поняття «трудового спору» повинно використовуватися, коли мова йде про урегулювання розбіжностей суб’єктів трудових правовідносин юрисдикційним органом, а поняття «трудового конфлікту» повинно використовуватися лише до передачі розбіжностей до вказаного органу.Тобто конфлікт породжує спір.
Враховуючи вищевикладене, необхідно сказати, що трудовий спір являє собою правову категорію, яка має специфічну правову природу. Тому трудовий спір являє собою правову вимогу позовного характеру однієї зі сторін трудового відношення на реалізацію права, передбаченого трудовим законодавством, колективними угодами, іншими договорами про працю, що вирішується юрисдикційним органом у встановленому законом порядку.
Трудові спори носять позовний характер, оскільки у цьому випадку предметом правової вимоги є поновлення порушеного права. Вирішення трудових спорів повинно здійснюватися переважно у судовому порядку шляхом позовного провадження. На сьогодні в Україні переважна більшість трудових спорів вирішується в судах. Така ситуація свідчить про те, що більшість громадян держави довіряють суду, а не комісіям по трудовим спорам, які складаються із непрофесіоналів. З цієї точки зору варто замислитися на створенням в Україні трудових судів, які б професійно могли розглянути трудовий спір і винести справедливе рішення.
Література:
1. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. // Відомості Верховної Ради. – 1971. - Додаток до № 50. - Ст. 375.
_______________________________
Науковий керівник: Колінько Олена Олександрівна, кандидат юридичних наук, Київський кооперативний інститут бізнесу і права
|