Фінансовий моніторинг – це особлива форма фінансового контролю, що здійснюється уповноваженими державними органами у сфері фінансового контролю та суб’єктами первинного фінансового моніторингу та спрямований на виявлення операцій, пов’язаних з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом.
Існування фінансового моніторингу обумовлюється необхідністю правильної організації виявлення уповноваженими суб’єктами порушень чинного законодавства, що призведе до розширення можливостей економіки держави, а отже є безумовно важливим і для суспільства.
Відповідно до положень ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначається ряд завдань суб’єктів фінансового моніторингу. Серед них визначають збір та обробку інформації про операції, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу. Прослідковуючи зв’язок цієї функції із забезпеченням інформаційної безпеки, чітко вимальовується специфічна превенція. Адже саме негативний вплив є небажаним у сфері фінансової стабільності ринкового середовища.
Це акцентує діяльність владних структур саме на прагненні зміцнити сферу фінансового контролю держави та створити площину «чистого» обігу фінансових ресурсів.
Критеріями надійності та ефективності фінансового моніторингу є захищеність інформаційних та економічних потоків держави від зовнішніх загроз; захищеність системи фінансового моніторингу від деструктивного інформаційного впливу; гарантія доступу до інформаційних ресурсів щодо недопущення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Власне система заходів щодо фінансового моніторингу передбачає нерозривний взаємозв’язок між волевиявленнями суб’єктів та інформаційною повнотою ресурсів, якими вони володіють.
Адже фінансовий моніторинг є постійним за своєю природою. Недостовірність та неповнота інформації про недопущення відмивання коштів, одержаних злочинним шляхом, може нашкодити стабільності економічної складової держави, як суб’єкта неоднорідних та конкурентних відносин. Неможливо передбачити зі сто відсотковою вірогідністю настання протиправних дій організації, що підлягає чи то первинному, чи то державному фінансовому моніторингу. Це завжди вимагає оперативності у виявленні таких фактів.
Однак через розпорошеність повноважень суб’єктів моніторингу, виникає недієвість методів моніторингу. Їх необхідно об’єднати інформаційною складовою, тобто об’єктом необхідно визначати не фінансові операції, а інформацію щодо таких операцій та відповідні інформаційні потоки.
Інформаційна складова полягає перш за все в тому, що фінансовий моніторинг завжди виконував подвійні завдання – запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом та постійний моніторинг стану фінансових ринків, тобто накопичення інформації щодо тенденцій процесів, певні явища для реалізації саме превентивної функції та створення умов для постійного стану безпеки.
Література:
1. Воронова Л. К. Фінансове право України : підруч. / Л. К. Воронова. – К. : Прецедент; Моя книга, 2006. – 448 с.
2. Указ Президента України «Про Державний комітет фінансового моніторингу України» : від 28.09.2004 р., № 1144/2004 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 39. – Ст. 2582.
3. Воронова Л. К. Финансовое право : учеб. пособие [для студентов юрид. вузов и факультетов] / Л. К. Воронова, И. Е. Криницкий, Н. П. Кучерявенко. – Х. : Право, 2006. – 384 с.
4. Финансовое право : учеб. / под ред. Пахомова И. Н.. – Х. : ООО «Одиссей», 2007. – 328 с.
5. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» : від 14.10.2010 р., № 1702-VII// ВВР України. – 2014.
______________________________
Науковий керівник: Шепета Олена Василівна, доцент кафедри орзанізації захисту інформації з обмеженим доступом Навчально-наукового інституту інформаційної безпеки Національної академії Служби безпеки України, кандидат юридичних наук
|